Розгорнуті механізовані штурми з довгими колонами техніки відійшли в минуле — натомість основною ударною силою стали безпілотники. Вже за пів…
3 березня… Рідна для Ольги Семидьянової, мати-героїні, бойового медика, солдата, Запорізька область. Жінка, немов щось відчувала, хоча вже мала неабиякий бойовий досвід. За кілька днів відправила додому рюкзак із речами і написала дітям, як сильно їх любить, попередила, що відчайдушно оборонятиме рідну землю і що можуть бути проблеми зі зв’язком… Більше зв’язатись із мамою дітям не вдалось.
Побратими діляться, що Ольга до останнього рятувала українських воїнів, відтягувала їх з поля бою під танкові залпи противника і безперервний вогонь піхоти… Вбили її зі стрілецької зброї. Ольга була в шоломі та бронежилеті, та, на жаль, це не врятувало… Жінка дістала важке поранення в живіт і померла від крововтрати.
— Це завдяки мамі, яка привила нам патріотизм і любов до країни, старший і молодший брати пішли воювати, сестра стала добровольцем, а ще одна — служить у поліції. Батько теж служить, в територіальній обороні, — розповідає Юлія, донька Ольги. — Йому тепер дуже важко, як і нам. Але війна не закінчена, тому мусимо зберігати спокій і триматись. На щастя, мама дочекалась своєї першої внучки Софійки. А от іншу, що народиться з дня на день, вона так і не встигла побачити.
Ольга — досвідчений воїн. Почала свій бойовий шлях ще у 2015-му, коли пішла служити в батальйон «Айдар» слідом за чоловіком. Жінка була медиком в штурмовій роті й врятувати десятки життів…
За мужність, героїзм і професіоналізм Ольга отримала чимало нагород. Остання — орден «Честь і слава» ІІ ступеня.
