Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
З 2014 року український народ відбиває зухвалу російську агресію, яка з 24 лютого 2022 року переросла у широкомасштабне збройне вторгнення на всю територію нашої держави. Підступні ракетно-бомбові удари по населеним пунктам, вбивства, грабунок та мародерство, які щоденно вчиняє російська армія проти мирного населення робить серце кожного українського воїна суворішим і жорсткішим.
Справедлива жага помсти за загибель кожного нашого бійця, кожної безвинної жінки або дитини вимагає від українських воїнів рішуче віддавати належну «шану» російському окупанту в бою влучним вогнем на ураження! Адже без знищення ворога не можливо принести мир на святу українську землю. І це аксіома, яка у суворі часи війни не підлягає обговоренню.
Однак слід враховувати і той факт, що ворог не сподіване для себе відчув всю міць професіоналізму, мужності та патріотизму українського солдата. Величезні бойові втрати разом з низьким морально-психологічним станом збільшують кількість випадків здачі російських загарбників в український полон.
У такій ситуації український військовослужбовець має чітко усвідомлювати, що за всіма правилами ведення війни «ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ вбивати військовополонених!!!».
Завжди ПАМ’ЯТАЙ, що: ми культурна нація, яка, незважаючи на всі бажання помститися за нанесені нашій країні кривди, має діяти у цивілізований спосіб. Тому не треба вбивати тих, хто здався у полон, оскільки роззброєний противник — це відповідальність не окремої особи (командира), а — України як держави, що є відповідальною за його долю;
жорстокість — породжує жорстокість! Адже не гуманне поводження з військовополоненими може викликати ланцюг помсти до побратимів, які сьогодні знаходяться в полоні у російських окупантів;
цілком можлива і така перспектива, коли російські полонені можуть бути обміняні на наших воїнів або будуть залучені після нашої перемоги до робіт з відновлення національної економіки держави; гуманне поводження з полоненими дасть змогу продемонструвати міжнародній спільноті, зокрема країнам-партнерам, просту істину — Україна повністю відповідає критеріям демократичної країни, де життя людини, навіть колишнього ворога, залишається найвищою цінністю.
При здачі або захопленні військовополонених РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ: надійно зв’язати руки та затулити очі полоненому. Під час захоплення полонених (особливо які здаються в полон за власною ініціативою) — бути максимально обережним! Адже мають місце непоодинокі випадки, коли «здача в полон» імітується задля розстрілу українських вояків, які підходять до тих, хто підняв руки в гору;
утримувати військовополонених без приниження людської гідності, не спускаючись до рівня російських окупантів, при цьому демонструючи перевагу моральних цінностей воїна-захисника, який захищає рідну землю від загарбників;
здійснювати передачу військовополонених до розвідувальних органів Міністерства оборони України та представників ВСП ЗС України. В подальшому — до розгорнутих пунктів прийому військовополонених в кожній бригаді та таборів військовополонених оперативних командувань.
