Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
Олександр здобув повну середню освіту у створеному в Севастополі 2009 року Військово-морському ліцеї (був одним з перших випускників цього навчального закладу), паралельно навчався у музичній школі. Потому закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил України імені Івана Кожедуба, здобувши спеціальність льотчика-штурмовика та опанувавши літак Су-25.
Для подальшого проходження служби був направлений до 299-ї бригади тактичної авіації, якій у грудні 2015-го було присвоєно ім’я славетного льотчика, повного кавалера ордена Богдана Хмельницького генерал-лейтенанта Василя Семеновича Нікіфорова.
Олександр — учасник бойових дій, він неодноразово був залучений до складу операції Об’єднаних сил на сході України. Професіоналізмом і старанністю виборов звання найкращого льотчика ударної авіації за підсумками 2021 року, нагороджений відомчими відзнаками, серед яких пам’ятний нагрудний знак командувача Повітряних Сил ЗСУ «Майстерність, честь, відвага», почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «За досягнення у військовій службі», медаль «10 років сумлінної служби».
З першого ранку путінської агресії проти України разом із бойовими побратимами командир авіаційної ланки капітан Корпан виконував бойові завдання командування, зокрема, влучними ударами громив колони військ країни-агресора. Захищаючи рідну землю, 27-річний офіцер знищив понад сто одиниць ворожої бойової техніки.
2 березня 2022 року під час повернення з чергового бойового вильоту літак Олександра раптово був уражений ворожим вогнем і загорівся. Капітан Корпан здійснив справжній подвиг, відвівши охоплений полум’ям літак від аеродрому й ціною власного життя врятував життя побратимів і багатьох цивільних мешканців міста Старокостянтинів, над яким сталася ця трагедія.
Капітана Олександра Корпана проводжали в останню путь 7 березня у древньому місті Підгайці, що під Тернополем. Разом із родичами та побратимами-військовослужбовцями до вшанування полеглого офіцера долучилися сотні представників місцевої громади, зокрема керівники органів влади та священнослужителі. «Ми не знали його особисто — але прийшли подякувати хлопцю за те, що захищав наші домівки. Тепер він захищатиме нас із неба…» — говорили люди. Проводжали Олександра як Героя-воїна і свого земляка, попри те, що Указ про його посмертне нагородження на той час ще не було підписано, а жив та служив він за сотні кілометрів від Тернопільщини. А народився герой 8 вересня 1994 року у Севастополі (нині тимчасово окупованому рашистами). Там проходив службу його батько, який був військовим льотчиком, і біля могили якого на Центральному кладовищі у Підгайцях нині упокоївся Олександр.
Панахида за полеглим пройшла у церкві Преображення Господнього, що у селі Галич, звідки родом був його батько, потому відбулася прощальна церемонія у центрі Підгайців, на майдані Незалежності.
Державний прапор, який вкривав труну офіцера, та пам’ятний лист головнокомандувача Збройних Сил України під час поховання було вручено його молодій дружині Юлії, шлюб з якою він уклав лише два роки тому…
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України № 122/2022 від 10 березня 2022 року капітану Корпану Олександру Богдановичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Вічна слава Героям!
Сергій КОВАЛЕНКО, для АрміяInform
