Розгорнуті механізовані штурми з довгими колонами техніки відійшли в минуле — натомість основною ударною силою стали безпілотники. Вже за пів…
На Полтавщині наразі працюють близько сотні різного роду волонтерських організацій чи добровільних об’єднань громадян, що спрямовані на допомогу силам оборони України. Також у цьому напрямку працюють і тисячі волонтерів-одинаків, внесок яких у перемогу також дуже вагомий. Разом вони надійно забезпечують тил наших бійців і демонструють, що суспільство й армія єдині.
Так, з моменту масштабного наступу на Україну патріоти-полтавці швидко мобілізувалися, поєднали свої сили та визначилися, хто і про яку військову частину Збройних Сил України опікуватиметься.
Польова їдальня-кафе біля військового КПП
Своєрідним «острівком позитивних емоцій та гарячого чаю» самі армійці називають групу волонтерів, які щодня перебувають біля одного з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки в обласному центрі.
Декілька жінок і чоловіків у цивільному влаштували таку собі польову їдальню-кафе, де кожен може посмакувати супом чи борщем, що приготовані на дровах, з’їсти канапку, випити чаю зі смаколиками.
Керівник цього об’єднання однодумців — полтавчанка Алевтина, яка у звичайному житті обіймає відповідальну посаду директорки дитячого садка. Її помічники — Віталій, Сергій та Ігор, які координують дії всієї групи й організовують підвезення всього потрібного.
Полтавська волонтерка Алевтина
— Я тут з першого дня початку великої війни — 24 лютого цього року, — каже патріотка Алевтина. — Уже тоді біля цього територіального центру комплектування та соціальної підтримки було дві черги: одна з добровольців, а інша — наша, волонтерська.
Жінка зазначила, що спочатку вони готували бутерброди та чай удома, а зранку приносили все до військової установи. Поступово до них приєдналися й інші небайдужі. Кожен робив те, що йому до снаги і як підказувало серце.
— Нині в нас тут цілий волонтерський підрозділ, і ми готуємо на місці, щоб забезпечувати армійців гарячою їжею. Приміром, хтось готує першу страву, інші — відповідають за бутерброди, чай, підтримання вогню під великими котлами, забезпечення продуктами тощо. Не подумайте чогось такого, адже наших хлопців в армійських колективах добре годують. Тож ми лише забезпечуємо їх додатковими сніданками та обідами, — уточнила полтавська патріотка.
У Полтаві дуже багато патріотів
Періодично до цієї позаштатної польової кухні під’їжджають чи підходять пересічні люди. За попередньої домовленості вони підвозять дрова, одноразовий посуд, овочі, фрукти, пиріжки, млинці та інші смаколики. Одного разу навіть привезли такий делікатес з Іспанії, як хамон.
— У Полтаві дуже багато справжніх патріотів. Всі вони дякують захисникам і захисницям за свою свободу від російського рабства, підтримують їхній бойовий дух, — вважає жінка.
До речі, волонтерить вся сім’я Алевтини. Чоловік Ігор нині опікується гастрономічними потребами воїнів іншого армійського колективу. Рідна сестра Наталія розвозить по блокпостах продукти чи речі, зібрані волонтерами по всій області. А мама цілодобово ліпить вареники, пече пиріжки для польової їдальні.
Поруч з Алевтиною гарячу каву українським воїнам передає інша полтавчанка — Олена.
— Я медик за професією. 24-25 лютого намагалася призватися до війська, щоб рятувати життя армійцям. Проте не взяли, але я не впала у відчай і вирішила стати волонтеркою. Спочатку робила запалювальні коктейлі, перераховувала гроші на потреби ЗСУ. Тепер же моє завдання, щоб солдати та офіцери не були голодні. Вважаю, що з цією, як на мене, важливою соціальною роботою я добре справляюся, — зауважила Олена.
Тим часом її землячка Вікторія заради допомоги бійцям ЗСУ тимчасово полишила роботу, де вона працювала адміністратором забезпечення діяльності в міжнародних технічних проєктах. Говорячи простіше, дівчина зробила паузу в отриманні непоганого заробітку, щоб приєднатися до однодумців з… ополониками.
— Знаєте, вуличний холод чи пронизливий вітер не помічаєш, коли робиш добру справу. За смачний куліш чи каву військовослужбовці нам щиро дякують і цього нам достатньо, щоб знову і знову приходити сюди, до військового КПП. Щодо основної роботи, то хай вона зачекає, бо незалежність України та турбота про наших захисників — у пріоритеті. Тому бути тут для мене вкрай необхідно, — розповіла Вікторія.
Безперебійну роботу дівчат-кухарів забезпечує 61-річний Володимир, який стежить за вогнищем та підкидує дрова до двох великих пічок.
— На жаль, вік у мене вже не призовний та й здоров’я останнім часом підвело. Мій син зараз воює на Запоріжжі, де особливо гаряче. Знаю точно, що там йому теж допомагають такі ж армійські волонтери, як і ми. Всидіти вдома після 24 лютого просто не зміг. Тому прийшов сюди, щоб бути серед справжніх громадян України, — гордо повідомив Володимир.
Гумор долає будь-які труднощі
Щоб жінкам не було холодно робити бутерброди на вулиці, господар сусіднього магазину з продажу велосипедів гостинно запропонував їм своє приміщення. Відтоді вони жартома називають себе «велосипедним батальйоном».
А ще чимало хлопців і дівчат в одностроях стоять біля кав’ярні на колесах, де молодий хлопець Максим варить справжню каву на зернах. Щодня з 9:00 до 17:00 він безоплатно пропонує воїнам на вибір кілька популярних гарячих напоїв.
До речі, коли захисників України біля польової їдальні мало, всі волонтери сходяться, щоб обмінятися новинами. В цей момент вони люблять пожартувати над незграбними діями окупантів: покинутою бронетехнікою, масовою здачею в полон, брехнею їхніх ватажків тощо.
— Гумор завжди долає будь-які великі та маленькі труднощі. Часто армійці розказують нам кумедні історії. Ми також охоче ділимося з ними свіженькими анекдотами, щоб поліпшити настрій. Таким чином наша волонтерська група відчуває зв’язок з найкращими синами й доньками, а значить — робимо все, щоб називатися українцями. Разом до перемоги! — підсумувала керівниця волонтерського об’єднання Алевтина.
Фото автора
