Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Перше, про що запитав 23-річний захисник України Павло, коли у Дніпрі в лікарні Мечникова прийшов до тями після важкого поранення: «Невже ви думаєте, що смерть мене лякає?».
– Він постраждав після ворожого обстрілу «Градом», – розповів гендиректор медичної установи Сергій Риженко. – Чоловік родом із Миколаївської області. Декілька діб був без свідомості. Очні орбіти поламані, в очах і гайморових пазухах уламки, поранення грудної клітини, уламкові переломи нижніх кінцівок та лівої руки. Щоденні операції.
Зі слів Сергія Анатолійовича, його мама працює в районній лікарні медичною сестрою.
– Вона виховувала сина бути сильним та любити свою землю. Павло здобув добру освіту. А потім був Донбас, – каже лікар.
Нині у Павла пекуча туга за домом та образ мами, яка, з його слів, не перенесе його смерть. Поруч із ним медсестра Юлія Байлім, яка змінює закривавлені пов’язки й благає Бога про найшвидше одужання постраждалого військового.
Павло, ти обов’язково будеш жити й ми разом переможемо й помстимося путінлендовським фашистським загарбникам за кожну краплю української крові.
