Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
На початку березня інформагентства України повідомили, що кілька десятків грузинських бійців-добровольців з бойовим досвідом планували виліт літаком з Тбілісі до Польщі для подальшого переїзду в Україну. Вони мали наміри допомогти воякам Збройних Сил України відбивати навалу російського агресора. Та влада Грузії не допустила такого розвитку подій, і добровольці в примусовому порядку були зняті з рейсу.
Та такий крок влади не зміг зупинити тих, хто по-справжньому цінує братерські стосунки наших народів, для кого грузинсько-українська дружба — не просто словосполучення, яке базується лише на щасливих миттєвостях. Кілька молодих людей, навіть не покидаючи аеропорту, взяли квитки до Стамбула, аби добратися України, де, за їхніми словами, «брати в біді».
Саме так і вчинили Іраклій та Георгій.
— Ми були надзвичайно вражені цинічним і підступним масованим вторгненням російського агресора на українську землю, — говорить Іраклій. — Коли дізналися про перші жертви серед мирного населення, жодних вагань щодо поїздки не було. Ми повинні пліч-о-пліч з українськими побратимами вигнати цю погань з країни, яку щиро люблять і поважають сотні тисяч грузинів.
— На мене величезне враження справила мужність і професійність українських воїнів, — додає Георгій. —Для мене за честь бути тут і разом з українцями боронити їхню столицю. Ворог не пройде!
Уродженець Тбілісі Єфрем Шашиашвілі проживає в Київській області вже чимало років. Україна стала для нього другою батьківщиною, тут народилися його троє дітей, тут він збагатився професійно, займаючись улюбленою столярною справою.
— Мені є кого захищати і є що захищати, — говорить Єфрем. — Тому з першого дня, маючи досвід військової служби, я записався до Сил територіальної оборони. Тішусь від того, що молоді хлопці з мого рідного Тбілісі, здолавши тисячі кілометрів, прибули до Києва, аби захистити українців від рашистської навали. Разом ми переможемо!
