Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Ігор Сапожніков донедавна працював терапевтом в Інституті геронтології імені Чеботарьова НАМН України. 26 лютого прийшов до військкомату, а через два дні лейтенант медичної служби Сапожніков проходив термінову допідготовку в Національному військово-медичному клінічному центрі «ГВКГ». Нині він очолює лікарсько-сестринську бригаду в одній зі столичних лікарень.
— Завдання нашої бригади, як і інших аналогічних, — медичне забезпечення оборони Києва, — пояснює Ігор. — У моєму підпорядкуванні два досвідчені водії, за плечима яких досвід бойових дій в ООС. Нам із хлопцями вже довелось евакуйовувати поранених середньої важкості. Якщо потрібно стабілізувати стан поранених: зупинити кровотечу, нормалізувати тиск, то ми прямуємо спочатку до лікарні. А вже потім доправляємо їх до столичного госпіталю. Поранення здебільшого осколкові, трапляються випадки контузії. На щастя, поки що в нас роботи не багато, хоча на підступах до Києва були запеклі бої.
За словами лікаря, реанімобіль обладнано всім необхідним для збереження життя поранених бійців — медичні препарати та обладнання забезпечив військовий госпіталь. Але й у разі потреби лікарня готова надати свою допомогу, зокрема й спеціалістами: травматологами, судинними хірургами, нейрохірургами.
— Трапляється, що ми разом з пораненими евакуйовуємо й жінок та дітей з району нашої відповідальності, — додає Ігор. — Буває прикро, що не можемо взяти до салону «швидкої» всіх, хто потребує евакуації. Що стосується моєї особистої професійної підготовки, то, звичайно, досвіду з вогнепальними пораненнями трохи бракує. Але серед військових лікарів Київського госпіталю чимало професіоналів, у яких я, не соромлячись, вчуся. А взагалі я пишаюсь, що є причетним до святої справи — оборони нашої столиці.
Минуло 10 днів, як лейтенант медичної служби Ігор Сапожніков заступив на довгострокове чергування. Він навіть не припускає, аби у вільний час заскочити на кілька хвилин додому. Відтепер, за його словами, він на бойовому посту й перебуватиме на ньому до перемоги.
