Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
Маріуполь. Сьогодні, чуючи назву цього міста, Україна вимовляє: «пологовий будинок». Інші слова зайві. Рашисти забирають не тільки життя живих, а й ненароджених. Відбирають у померлих право на гідну смерть, право бути похованими й оплаканими. Тіла вбитих рашистами людей сьогодні звалюють у мішках у поспіхом вириті канави. Таке було під час Голодомору, влаштованому сталінськими комуністами, але цього ще не було в історії сучасної України. Таке було в історії Ленінграда під час блокади, влаштованої гітлерівськими нацистами — Піскарівський цвинтар став однією братською могилою тисяч і тисяч людей.
Сьогодні цей жах безіменних братських могил повернувся через путінських рашистів.
Вони б’ють з важкого озброєння по цивільних людях. Б’ють цілеспрямовано — руйнуючи ТЕЦ, водопроводи, електропідстанції.
Сьогодні у Луганській області, яку Збройні Сили разом з добровольцями відстояли влітку 2014 року, під постійним вогнем Сєвєродонецьк, Борівське, Лисичанськ, Рубіжне. Без світла, без тепла, без газу, без зв’язку. Люди відрізані від життя, сидять у холодних підвалах уже 15 днів. Там літні люди й зовсім маленькі діти… Ліків та харчування немає.
Рашисти вже котру добу стирають з лиця землі Харків. Зруйновано понад 400 будинків. Я пам’ятаю, як у Микільському ТЦ по величезному панно на підлозі бігали діти й кожен крок відгукувався квіткою, що розпускалася. Вчора новітні фашисти зруйнували Микільський ТЦ, так само як нещодавно вдарили по Микільському собору. Йдуть морози. Мер Харкова Терехов закликає харків’ян переселитись до дитячих садків — там ще є тепло. Харків руйнують так, як його не змогли зруйнувати гітлерівці у ІІ світову війну.
Ті, хто вирвався з Ірпеня та Бучі, дуже часто просто мовчать. Бо умістити в слова те, що вони бачили, просто неможливо. Підвали, обстріли, вогневі нальоти по тих, хто намагався врятуватися, розстріляні автівки з написами «ДІТИ».
Суми, Охтирка, Херсон — ми не знаємо всього й багато чого не дізнаємось ніколи з того, що творять ці нелюди.
Збройні Сили України працюють. Командири підрозділів нашої армії скрізь віддають команди. Вони виконують давній біблійний заповіт: «Смерть за смерть».
Командир ракетної установки «Град» перед залпом кричить: «За Харків!».
Нема зайвих слів. Нема непотрібних команд. Є ненависть. Ненависть мільйонів. Ненависть, обпалена у пожежах та загартована на весняних вітрах.
Прийшов її час — час ненависті.
