Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
Вже в перші дні війни із російськими загарбниками воїни територіальної оборони міста Одеси довели, їхня перевага в тому, що вони на своїй рідній землі й можуть організуватися за лічені хвилини. Вони знають місцевість і відпрацьовують конкретні військові і цивільні завдання на конкретних локаціях. Розуміють, що ця справа сьогодні є для нашої країни вкрай важливою. Тут кожен на своєму місці, робить те, що може. З цього формується загальний спротив окупанту.
Штат Одеської бригади тероборони укомплектований повністю
Вчорашні економісти, програмісти, бізнес-менеджери, моряки цивільного флоту, люди різних професій, які у вчорашньому житті не мали військового досвіду, сьогодні разом з воїнами АТО/ООС, ветеранами Збройних Сил України становлять одне ціле.
Тероборонець з позивним «Кіт» обіймає посаду командира взводу Одеської бригади тероборони. У військовій службі він далеко не новачок, але зі своїм підрозділом знайомиться тільки сьогодні.
— Потік добровольців, які бажають поповнити наші лави тільки збільшується. Ми маємо всю необхідну військову амуніцію, яка є досить зручною, — розповідає командир підрозділу. — Використовуємо лише легке озброєння. Все це сприяє нашій мобільності, а також виконанню бойових завдань в умовах великого міста.
Як повідомив командир підрозділу серед сильних сторін Територіальної оборони є те, що сьогодні військовослужбовці, які входять до її складу, виконують бойові завдання по всіх куточках України. Всі обласні центри мають підрозділи з великою мотивацію — захищати від ворога свою рідну землю.
Захисник Одеси також пояснив, що в умовах дестабілізації обстановки в Україні першочерговим завданням Територіальної оборони є контроль, охорона та оборона всіх стратегічних об’єктів критичної інфраструктури міста, а також виявлення й блокування ворожих ДРГ у чіткій взаємодії з іншими силовими підрозділами.
— Громадяни нашої країни повинні знати, що ми зробимо все, щоб повернути мирне життя на нашу рідну землю, Україну, — підсумував офіцер.
Взаємодія ТрО з місцевою громадою — насамперед
За словами заступника начальника волонтерського штабу Одеської бригади тероборони Олени Бренер, ТрО за своїм визначенням і суттю виходить з громади і спирається на її підтримку. Тому взаємодія органів місцевого самоврядування і місцевої влади з громадськістю вкрай важлива. Потрібно шукати однодумців і провайдерів системи. Спиратись на їхні ресурси та енергію за можливості.
— Для допомоги захисникам Одеси об’єдналося багато волонтерів, які активно підтримували Євромайдан й допомагали українському війську у 2014–2015 роках, — розповідає волонтер. — Це люди з досвідом й чіткою позицією — ще тоді вони навчилися ставити завдання і справлятися з будь-якими проблемами. Хтось розбирає й пакує речі на відправку на блокпости, хтось роздає обіди воїнам, які несуть службу в місті. Окремо працює інформаційний центр, окремо — служба доставки та кур’єри.
У приміщеннях Одеської тероборони розмістилися склади з необхідною провізією. А на видному місці, на стіні, написана фраза, яка вже стала крилатою: «Русский военный корабль, иди на*уй». Молоді дівчата продовжують збирати для захисників Батьківщини медикаменти, продукти харчування, одяг, амуніцію, оптику й інші необхідні для тероборони речі.
Як пояснила Олена Бренер, підтримка для наших воїнів надходить звідусіль — з Румунії, Молдови, Польщі, Литви.
Історичний досвід вчить, тероборона й партизанська війна — важливі складові перемоги
Одеський історик, випускник відомого в місті вишу, а нині воїн Територіальної оборони на позивний «Багнет» під час нашої розмови зробив історичний екскурс у минуле. Тероборонець порівняв нинішню героїчну національно-визвольну боротьбу українського народу з російським окупантом із спротивом фінського народу радянській навалі в минулому столітті.
— Наступ червоноармійців перш за все зупинили солдати, які були мотивованими. Часто вони разом з місцевим населенням вели незвичайну для Червоної армії партизанську війну. Фінське суспільство, як виявилося, було достатньо консолідованим перед обличчям радянської агресії,— розмірковує одеський історик. — Врешті-решт, Фінляндія здобула міжнародну підтримку. За напад СРСР виключили з Ліги націй. Фінам надали допомогу військовою технікою західні демократії. До Фінляндії прибували добровольчі загони з різних країн Європи, щоб воювати з Червоною армією. І хоча остання встигла захопити близько десяти відсотків фінської території, але зазнала значних втрат. Радянське керівництво зрозуміло, що захоплення Фінляндії може дорого коштувати, тому 12 березня 1940 року в Москві між Фінляндією та СРСР було підписано договір, — розповідає «Багнет». — Фінляндія втратила захоплені Червоною армією території, але зберегла свою незалежність. Утім, радянське керівництво все ж мало надію зробити Фінляндію радянською. У 1940 році воно створило Карело-Фінську Радянську Соціалістичну Республіку — 16-ту у складі СРСР. Була надія, що з часом до неї приєднають всі фінські території. Але незважаючи на всі події під час Другої світової й Холодної війни, цього не вдалося зробити.
Під час історичного екскурсу в минуле одеський історик також нагадав, що в 1956 році Карело-Фінську СРСР радянське керівництво ліквідувало, фактично відмовившись від ідеї підпорядкування Фінляндії. Адже фіни постійно давали зрозуміти: вони не бажають йти до СРСР і готові відстоювати зі зброєю у руках свою незалежність.
— Сьогодні історія повторюється в Україні, де вільний народ має схожі проблеми з нинішньою Росією, яка намагається відродити імперію. Вороги прийшли на нашу землю, щоб «примусити нас до миру», змусити жити за їхніми правилами, — розмірковує «Багнет». — Але ми навіть у жахливому сні не могли уявити, що вони будуть робити — палити наші міста, вбивати «Градами» й авіабомбами наших людей. І називати все це «спецоперацією». Ми знали, що будемо захищатися, коли вони прийдуть. Що не віддамо їм жодного клаптика своєї землі.
За словами одеського історика, відвага й рішучість воїнів і простих громадян України переповнила навіть найсміливіші очікування.
— Про самопожертву народу, який об’єднався, щоб чинити опір окупантам, будуть складати легенди, — зазначає тероборонець. — Ми захищаємо свою землю, свою свободу, своє право на життя й нас не зупинити. Й та відповідь, яку ми дамо, не снилася окупантам навіть у жахливому сні. На жаль, це не сон, це реальність. Вона набагато страшніша. Але ми обов’язково переможемо. Все буде Україна.
