Про це оператор безпілотних літальних апаратів батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Дмитро, який щойно повернувся на службу…
АрміяInform уже розповідала про цю надзвичайну жінку, вінницьку ветеранку полковника у відставці Ольгу Твердохлєбову. Одразу ж після випускного у школі в 1941 році, приписавши собі 2 роки, 16-річна дівчинка стала розвідницею. П’ять бойових стрибків у тил ворога, розвідувальна робота там — тоді її звали «радистка Ася», контузія та два поранення. На неї навіть відправляли похоронку й посмертно нагородили медаллю «За відвагу». Але вона вижила! Тепер, окрім «посмертної» медалі, парадний однострій почесного ветерана України й почесного солдата однієї з військових частин Повітряних Сил прикрашають ордени Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, «За мужність» ІІІ ступеня, княгині Ольги ІІІ ступеня, польський «Хрест Заслуги», а також десятки інших медалей та відзнак.
Війна почалася для неї в Україні та завершилася у Німеччині. Свій бойовий шлях жінка розпочала у військовому училищі в Ленінграді, а закінчила, особисто розписавшись на Бранденбурзьких воротах. Вона — одна з тих, хто у 1944 році врятував від знищення замінований Краків. І нині, у ці складні для України часи, буваючи за запрошеннями у Польщі, ветеранка розповідає полякам правду про російсько-українську війну. І не лише їм, адже на урочистостях у Кракові щоразу бувають і громадяни інших країн.
— Далекого сорок п’ятого року Перемогу ми здобули пліч-о-пліч з росіянами, білорусами та представниками десятків інших народів, — говорить жінка. — У страшному сні я не могла уявити, що росіяни нападуть на нас…
Коли почалась російсько-українська війна, ветеранка готова була сама йти боронити Батьківщину від ворога.
— Я б хотіла взяти автомат і піти дати по голові цьому шакалу, — говорить Ольга Іванівна. — Подзвонила у військкомат, сказала, що у мене гарний зір, маю розряд з гімнастики та легкої атлетики. Можу тримати автомат. Я «ворошилівський стрілець» з пістолета, можу піти й користь принести, а він питає, скільки мені років. Я кажу, через 2 роки сто. Подякували й не взяли…
Ще на так давно і Путін, і Лукашенко запрошували її на військові паради до Москви й Мінська, дякували за перемогу. Сьогодні, каже, і звертатись до них не бачить сенсу:
— До Путіна звертатись не хочу, він шакал. Певно, у нього щось із головою. Невже ніхто цього не бачить?! Я не хотіла б нікого вбивати, але на нього в мене б навіть рука не здригнулась, — відверто каже ветеранка.
Не більше симпатії в Ольги Твердохлєбової й до Лукашенка.
— Не можу дивитись на нього, бо це путінська «шістка», зрадник. Називав нас братами. За одним столом чай пили. А тепер проти нас свої війська посилає, — каже Ольга Твердохлєбова.
До таких людей, каже ветеранка, немає сенсу звертатися. Достукатись хоче до матерів військових, які сьогодні зі зброєю прийшли на нашу землю.
— Мами Росії, станьте стіною й захистіть своїх дітей. Зверніться до цього шакала, куди він посилає ваших дітей?! — емоційно говорить жінка.
