Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Історія про те, як український воїн Євген Ісаєв виносив маленьку дівчинку на руках із району бойових дій, яку він розповів на своїй сторінці у соціальній мережі, вразила чимало українців. Євген поділився нею зовсім не для того, аби похвалитись, а тому, що почув слова, від яких серце різко стиснуло у грудях…
Маленька дівчинка, крізь сльози на фоні пострілів, вибухів, міцно тримаючись за воїна своїми маленькими ручками повторювала як мантру:
— Я люблю тебе. Український солдате. Дуже сильно люблю!!!
Він біг із нею на руках, забувши про поранення ноги… А вона плакала й повторювала, плакала й повторювала…
— Ось чому ми виграємо цю війну! Навіть й додати нічого… — резюмував Євген.
Та, якщо воїну додати нічого, то людям, які його хоч трішки знають, точно є. Євген Ісаєв зазнав складного поранення в липні 2014-го у Зеленопіллі, коли російська реактивна артилерія зі своєї території завдала потужного удару по позиціях українських військ.
Аби врятувати хлопцю життя, медикам довелось ампутувати стопу.
Женя за ці роки часу даремно не гаяв, а продовжував активно жити, повернувся на службу, двічі взяв участь в «Іграх Нескорених»…
І от зараз виносить маленьких діток на руках із району ведення бойових дій… З ампутованою стопою та вірою у нашу перемогу! Героям Слава!!!
Ось тому ми точно переможемо!
