Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
Про це пише у своїй статті для «Голосу Америки» Мирослава Гонгадзе. Вона наводить приклад американського ветерана Метью Паркера, який 22 роки прослужив у Сухопутних військах ЗС США.
Коли Метью почув, що російські війська вдерлися в Україну, він подумав про американського солдата українського походження, який служив разом із ним у військах США в Іраку, і вирішив, що хоче допомогти українцям захищати свою Батьківщину.
— Зі мною в Іраку був солдат родом з України, — розповів Метю Паркер про своє рішення приєднатися до того, що вважає боротьбою за справедливість і дружбу. — Він став американським громадянином, пішов в Армію США і розповів мені про свій дім, родину та про те, як вони пишаються. Пам’ятаю, як він розповідав мені про свою молодшу сестричку.
«Тепер… хочеться думати, що, їдучи в Україну, я, можливо, захищаю його матір, або його молодшу сестричку, чи його дім. Можливо, таким чином я трохи віддячу йому за його службу».
Американський ветеран каже, що він згоден як піти у бій, так і бути інструктором. Йому байдуже, аби була користь. Паркер, який воював у Боснії та в Іраку, не єдиний. Представники посольства України у Вашингтоні повідомили, що 3000 американських добровольців відповіли на заклик України долучатися до служби в міжнародному батальйоні, який допоможе протистояти силам вторгнення Росії. Висловили бажання і в інших країнах. Переважно люди із пострадянських держав, таких, як Грузія та Білорусь.
