На превеликий жаль, у фокус ворожих атак потрапили об’єкти національної енергосистеми. Про те, як мінімізувати шкоду від ворожого терору, розповідає кандидат технічних наук, військовослужбовець…
У четвер, 3 березня 2022 року, російський президент Володимир Путін провів оперативну нараду із постійними членами Ради безпеки РФ у режимі відеоконференції. У цій оперативній нараді взяли участь найвищі військові і політичні керівники Росії. Основною темою була звичайно ж російсько-українська війна, чи як вони називають у себе – «військова операція в Україні».
За традицією, вступне слово взяв плюгавий лідер держави-агресора, який в притаманній йому зверхньо-пихатій формі почав розповідати доволі абсурдні речі про доблесть власних військ, які порушуючи усі форми і методи ведення бойових дій, вже кілька днів ведуть загарбницькі дії в сусідній країні.
Широкомасштабне вторгнення на територію іншої держави за словами Путіна це – «виконання військами завдань із захисту наших (!!!) людей на Донбасі, забезпечення безпеки нашої (!!!) Батьківщини»… Тобто, авіаційні нальоти на Київ і Херсон, ракетні удари по Чернігову, Луцьку, Житомиру і Хмельницькому, артилерійські і реактивні обстріли Харкова, Ірпеня і Сум – це «захист його людей на Донбасі»… І завдаючи ударів по цивільних будівлях, вбиваючи мирних мешканців, зокрема дітей « … російські солдати та офіцери діють мужньо, як справжні герої»… – ця відверта цинічна брехня вже доведена до абсурду і їй перестали вірити навіть у самій Росії.
Але кремлівська пропагандистська машина не даремно працювала в Росії на повну свою потужність вже протягом кількох десятиліть. «Принципи» її роботи – перефарбована в «великоросійську» колишня радянська ідеологія, яка брехнею перетворює власну ганьбу у звитягу. Путін впевнено заявляє: «Наші військовослужбовці запекло і стійко б’ються з ворогом, цілком розуміючи правоту своєї справи». Але варто подивитись ті десятки відеороликів із затриманими російськими солдатами, більшість з яких заявляють, що виконували наказ командирів і абсолютно не розуміють, чого вони перебувають на території України.
Про путінську фразу «Навіть після поранень солдати та офіцери залишаються у строю. Жертвують собою, своїм життям, щоб урятувати бойових товаришів та мирних жителів», варто й згадувати, адже про власні жертви заради товариша – це не до росіян (принаймні у цій війні) які рятуючись від українських бійців навпаки кидають товаришів, а деякі офіцери навіть добивають поранених підлеглих. Наразі є чимало свідчень від російських полонених про подібні дії їхніх військових. А щодо «виявлення у ході боїв російськими військовими і ополченцями Донбасу масового героїзму» то тут взагалі немає мови, згадуючи, як здаються в полон українській армії цілі підрозділи танкістів з Улан-Уде чи мобілізовані горлівські вчителі..
Але пропагандисти написали в промову Путіну декілька щемливих для «русскава сердца» прикладів, які той намагається видати за факти, хоча вони насправді не мають жодних підтверджень. Зокрема, щодо згаданої російської 100-ї мотострілецької бригади, яка під виглядом «сил днр» намагається діяти біля Донецька. Цій бригаді Путін приписав «великий військовий успіх» в прориві багатоешелонованої оборони під Волновахою. Там дійсно наші війська відступили на кілька кілометрів, адже ще з 2014-2015 років там дещо незручно з тактичної точки зору була вибудувана наша оборона. Наші війська відступили перед переважаючими силами противника, проте зберегли повну боєздатність, закріпились на нових позиціях і утримують північний напрямок наступу на Маріуполь.
Щодо інших прикладів, як то про лейтенанта командира танкового взводу на прізвище Сокольнік, то немає жодного підтвердження ні в наших фронтових зведеннях, ні в їхніх , і навіть в даних розвідки про випадок, коли ЗСУ одночасно на одному напрямку в одному бою втрачали п’ять (!!!) танків.
А про іншого «героя», теж танкіста командира роти 163-го танкового полку капітана Льовкіна, який поблизу населеного пункту Чугинка зіткнувся з нашою танковою колоною, яка налічувала 15 танків та шість БМП. «Атакувавши зі своїми бійцями противника, капітан Льовкін знищив усі БМП та п’ять танків, забезпечив виконання бойового завдання без втрат» – це взагалі фантастика, адже там навпаки наші бійці під час контратаки на Щастя і Станицю Луганську спалили десятки одиниць бронетехніки ворога.
А на останок розповіді про «героїв» Путін застосовує старий радянський пропагандистський прийом – «геройська загибель», та ще й особливо не придумує причин – «підірвав себе вибухом гранати в оточенні ворогів – націоналістів». В даному випадку «героєм» став представник народів Північного Кавказу – старший лейтенант Гаджимагомедов. Розповідаючи про бій де стався цей «героїчний випадок», варто б хоч уявити, де це могло відбутись… «Герой» впевнено командував своїми бійцями як справжній командир берегів підлеглих. Але отримавши важке поранення, бився до останнього і підірвав гранатою бойовиків, що оточили його, і себе… таких епізодів, де росіяни бились до смерті, втримуючи свої позиції на даному етапі війни ще не було. У більшості все навпаки, загарбник «за парєбріка» веде наступ на українські позиції, і наші ціною неймовірних зусиль стримують різних представників «багатонаціональної країни».
Саме цей козир «мультинаціональності Росії» вирішив використати Путін в своїй промові, і саме тому взяв приклад із представником кавказького народу. Не є вже таємницею, що «монолітність російської нації» це лише нічим не підтримане гасло кремлівської пропаганди. «Малі» і «великі» народи Росії плекають думки, про «особливі статуси у складі», «широкі автономії», а то й взагалі «суверенітети». Окремі об’єкти Федерації намагаються якнайдалі відсторонитись від Москви і власними силами керувати на своїх теренах.
Широке розповсюдження в регіонах останнім часом набувають різні національні рухи і політичні течії. Росія, яка успадкувала від СРСР назву «тюрма народів», доволі успішно й далі виправдовувала це звання, але народи ці наразі все менше бажають працювати на Москву і «кремлівський клан» зокрема. «Вітер непокори» витає над кремлівськими баштами і старі «фсб-шні шакали», як називають верхівку російської влади у них в країні, цей вітер відчувають своїм звірячим відчуттям. Тому й почали вмикати пропагандистську машину на повну потужність, намагаючись хоч якось згуртувати неіснуючий «мультинаціональний моноліт» своєї крани.
Путін цинічно і брехливо почав улещувати російське суспільство, що нібито він гордиться тим, що понад три сотні етнічних і національних груп, які є в Російській Федерації – це рівноправні її члени, і усі вони – народ Росії. Він вважає, що всі вже забули Чеченські війни, дагестанські «контр терористичні операції утихомирення» та інші «спецзаходи» в суб’єктах федерації, про які Москва намагається не говорити, знищивши і учасників і докази.
Чути сьогодні від Путіна, що він «… я лакець, я дагестанець, я чеченець, інгуш, «русскій», татарин, єврей, мордвин чи осетин…», це просто гидко слухати. Чому він не був чеченцем, коли росіяни палили Грозний? Не стає аварцем, коли російські силовики раз по раз «чистять» Дагестан? Він не татарин на антиурядових мітингах в Казані, і не мордвин під час акцій протесту в Саранську? Тому, що все це велика кремлівська брехня від плюгавого диктатора.
Далі в своєму виступі Путін вчергове заявив про «братерство» українського і російського народу, але нас треба знищити, бо ми усі націоналісти, і гірше того – неонацисти – поплічники фашистів з якими « дєди ваєвалі», тому Росія змушена таких «братів» знищити. Крім того, ми даємо прихисток різноманітним найманцям і терористам (як тут не згадати криваві ЧВК Вагнера і російські контакти з Талібаном і ІДІЛ). А ще ми «прикриваємось жінками і дітьми», розміщуючи вогневі позиції в житлових кварталах. Це взагалі – все навпаки, вчиняють так самі, але звинувачують у цьому інших. І дійсно, як заявив Путін: «є абсолютно об’єктивні дані, фотографії того, як вони розміщують важку військову техніку у житлових кварталах міст. Разом діють саме таким чином, як крайні бандити, і замість того, щоб виконати обіцянки прибрати цю техніку з житлової забудови, від дитячих садків, лікарень, навпаки, додатково перекидають туди танки, артилерію, міномети» – але все це про російських окупантів, і представники міжнародного суду в Гаазі навіть за короткий час своєї роботи вже зібрали чимало доказів подібних дій російської армії.
У своїй брудній інформаційній політиці росіяни вирішили застосувати і фактор присутності на території України іноземних громадян, зокрема студентів, які навчаються в наших навчальних закладах. Через неможливість вчасно евакуюватись, таких іноземців сьогодні чимало залишається в Харкові, Києві, Херсоні та інших містах, які сьогодні запекло атакують російські загарбники.
А московські політики і пропагандисти в цей час намагаються розповсюджувати брехню про те, що такі студенти – заручники українців і ми навмисно не відпускаємо їх відбути на Батьківщину. Насправді, саме евакуація іноземних громадян ще за кілька тижнів до масштабного вторгнення була пріоритетом діяльності дипломатичного корпусу в нашій країні. А тих, хто ще залишається в Україні, якнайшвидше і без усяких перешкод буде вивезено залізничним чи автомобільним транспортом із зони бойових дій.
Кінцівка цього майже десятихвилиного спічу була присвячена розповіді про те, скільки коштів і які соціальні гарантії отримають родини загиблих в Україні російських військових. За законом страхова виплата та одноразова допомога, це сім мільйонів 421 тисяча рублів. До широкомасштабного вторгнення в Україну це були немалі кошти, понад 80 тисяч євро, але зараз ця сума стрімко зменшується і скоро стане так, що росіяни гинутимуть «ні за цапову душу». Та й виплати ці здійснюватимуться лише обраним, які доведуть, що їхній син (батько, чоловік, брат) загинув в Україні, і для цього є усі відповідні документи. Щодо тих окупантів, яких поприкопували наші в траншеях (братських могилах), то усі вони рахуватимуться зниклими без вісти і виплат за таких «не положено».
Обіцяв Путін виплачувати компенсації і за каліцтва та поранення, але маючи приклади попередніх російських воєн, можна бути впевненим, що в Росії скоро з’явиться нова хвиля калік-жебраків в армійських одностроях, які в напівп’яному угарі накидатимуться на перехожих з криками «я ваевал за атчізну, ви мне все далжни!!!» Про таких Росія завжди забуває.
