У 2002-му — в Берліні. У 2003-му — в Барселоні. У 2004-му — в Афінах. У 2008-му — в Пекіні. У 2012-му — в Лондоні. Його суперники — найсильніші плавці планети. Його арена — олімпійські басейни й відкриті…
Це дійсно класний і дієвий хід. Коли ви взяли в полон молодого російського солдата чи офіцера, дізнайтеся його нікнейм у соцмережах, щоб на його ж сторінках викласти відео із його ж допитом. Як сюди прийшов? Для чого? Хто посилав і що при цьому говорив? Тільки так його друзі та знайомі повірять, що рашка зайшла в Україну з повномасштабною війною. Тільки так вони хоч трішечки прозріють.
Власне кажучи, перелік прийомів впливу на зомбованих росіян може бути набагато ширшим. Приміром, про один із них повідомив загалу радник міністра внутрішніх справ України Вадим Денисенко. Він каже, що не потрібно соромитися повторювати в телефонних розмовах чи будь-яким іншим способом своїм знайомим та родичам із Росії, що їхні земляки тисячами гинуть і будуть гинути далі в геометричній прогресії в Україні лише через амбіції кремлівського крейзі-карлика.
Українцям потрібно посилено розповсюджувати інформацію в мережах, доступних громадянам РФ. «Вони не зможуть брехати вічно. Вони так забрехалися, що їм вірять тільки реально пришиблені російською пропагандою люди», — сказав він.
Також радник додає, що, як правило, людина ніколи не вірить тому, що протирічить її світогляду з першого разу. Тому потрібно пересилати їм через соцмережі реальні відео й світлини із допитами полонених, загиблими російськими солдатами, спаленою технікою армії РФ, нашими розбомбленими селами й містами тощо.
Далі — справа фантазії, наполегливості й ненависті до окупанта, який вбиває наших малят, жінок і старих. А якщо ви — воїн, у боях на передовій, знайдіть спосіб передати здобутий нікнейм своїм друзям, родичам, знайомим. Заради перемоги нашої вони зроблять усе!
