Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
Шановні колеги, політикині, всі жінки, хто очолює національні парламенти, депутатки, дорогі подруги!
Я звертаюся до вас у цей дуже важкий час, коли на мирні українські міста, житлові будинки, садочки та лікарні скеровують російські ракети та бомби, від яких гинуть українські діти. Коли тисячі жінок та дітей змушені ночувати в підвалах, а вагітні жінки дарувати нове життя у бомбосховищах.
Жодна країна Європи з часів Другої світової війни не знала такої підступної, масштабної та кривавої інтервенції, якої зазнає Україна з боку РФ. Жодна країна Європи не переживала таку гуманітарну кризу, яку сьогодні ми маємо в Україні. Жодна людина не могла повірити у те, що ракети можна направити на столицю країни, засновниці ООН.
Прошу вас, як жінка-політик, як мати – не мовчати. Я прошу вас об’єднатися і проявити своє жіноче політичне лідерство та солідарність з українським народом, з матерями та жінками України.
Звертаюся до вас з проханням мобілізувати можливості національних парламентів ваших країн, для того, щоб зупинити Росію, щоб зупинити смерть та вбивства, зупинити ті злочини проти людяності, які вчиняються проти громадян України, жінок та дітей – за наказами воєнно-політичного керівництва РФ.
Російська агресія та її наслідки також загрожують екологічній безпеці всієї Європи та світу. Вибух ракети над захопленою військами РФ ЧАЕС – забере життя вже не тільки українців, але й мільйонів європейців і їхніх дітей.
Саме тому, я закликаю вас зробити все від себе можливе на рівні своїх парламентів, щоб закрити небо над Україною, запровадити безпілотну зону. Тільки так можна врятувати сотні тисяч життів.
Оленa Кондратюк
