Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
Постійні масштабні військові маневри росіян біля кордонів України під гаслом — «відбиття зовнішньої агресії» й заяви Кремля про їхній оборонний характер лише викликають обґрунтовану недовіру. Основною ударною силою росіян є батальйонно-тактичні групи. Більшість з них у своєму складі мають танки. Сучасні протитанкові засоби ЗСУ різко зменшують шанси на виживання російських танкових екіпажів. Щоб отримати можливість повернутися з бою, екіпажі встановлюють додатковий захист танків, з використанням підручних матеріалів.
Довідково. Шушпанцер — серійна броньована машина, яка дообладнана додатковим захистом з підручних матеріалів.
Про те, наскільки такий «унікальний» захист танка здатний захистити російських танкістів від атаки РПГ та ПТРК, дізнався кореспондент АрміяInform від одного з авторів посібника солдату «Знищення російських танків» — Михайла Шевенка.
Довідково. Михайло Шевенко навчався в Київському вищому танковому інженерному училищі (в 1992 році реорганізовано в Київський інститут Сухопутних військ). Автор низки книг і публікацій, присвячених військово-історичній тематиці та зброї.
Сирійський досвід — «бетонні танки»
— Сучасна бронетанкова техніка в розвинутих країнах завдяки передовим технологіям постійно вдосконалюється. Останні модифікації танків «Челленджер», «Абрамс», «Леклерк» та «Меркава» дуже важко вразити з РПГ або ПТРК, тому що вони мають високотехнологічний круговий та всеракурсний захист, — зазначив Михайло Шевенко.
А що ж робити країнам так званого третього світу, де відчувається нестача прогресу та сучасних технологій, як-от Зімбабве, Сирія, Росія? Такі країни мають переважно застарілу бронетанкову техніку, розробки 1960-х — 1980-х років, тобто минулого століття. І вони, щоб не втратити обличчя перед усім технологічним світом, цю техніку, як можуть, модернізують, щоб хоч якось наблизити до рівня танків передових країн. Таким прикладом може слугувати Сирія, у якої на озброєнні дуже багато старих танків Т-72М1 зразка 1979 року.
Останні модифікації танків «Челленджер», «Абрамс», «Леклерк» та «Меркава» дуже важко вразити з РПГ або ПТРК, тому що вони мають високотехнологічний круговий та всеракурсний захист.
Як розповів Шевенко, танк Т-72 розробили в Радянському Союзі в 1973 році як дешеву та спрощену версію сучасного на той час українського танка Т-64А. У 1987 році у зв’язку з його застарілістю було вирішено зупинити його випуск. У Київському вищому танковому інженерному училищі в 1990 році на кафедрі № 3 (тактико-технічне забезпечення військ) було проведене дослідження щодо доцільності продовження виробництва Т-72. Вирок був такий: «Робота недоцільна. Танк застарів». Система керування вогнем (СКВ), вигін каналу ствола, трансмісія, захист — усе безнадійно застаріло. У разі пробиття броні будь-яким боєприпасам танк зазвичай одразу починав сильно горіти — екіпаж не завжди встигав його покинути.
Щоб захистити свої Т-72 та убезпечити себе від атак основної протитанкової зброї — РПГ та ПТРК, в Сирії танки почали обвішувати бетонно-металевими захисними екранами.
Для додаткового захисту танків Т-72 в Сирії використовують бетонні плити завтовшки 70 мм кожна, які встановлюють у 3 ряди (210 мм). Бетонна плита від кумулятивного струму має еквівалент захисту приблизно 45 % броньової плити аналогічної товщини.
За словами Шевенка, сам корпус танка має товщину 80 мм броні середньої твердості плюс та оснащений 20 мм підбоєм із синтетичного каучуку. Загалом, разом з бетонними плитами захист борта корпусу танка становить до 180 мм броні.
Граната ПГ-7ВЛ, яка входить у боєкомплект РПГ-7, влучаючи в ціль під кутом 90 градусів, пробиває 500 мм броні.
На практиці це має такий вигляд: під час зіткнення гранати з перепоною п’єзоелемент підривника стискується, в результаті чого виникає електричний струм, під дією якого вибухає електродетонатор підривника, а потім вибуховий заряд гранати. Під час вибуху гранати утворюється кумулятивний (зосереджений, спрямований) струмінь, завдовжки 2,5 метри з температурою 1000 °С та тиском близько 2 мільйонів атмосфер, який пробиває броню, перепону, вражаючи живу силу, руйнує озброєння та обладнання, а також запалює пальне.
Тобто, врізаючись у борт корпусу танка, кумулятивний струмінь без проблем долає 180 мм захисту, дещо втрачає пробивну здатність, але броня буде гарантовано пробита. Всередині танка виникає високотемпературна пожежа, як показали бойові дії, гарантовано знищує танк Т-72 за 14 секунд.
Російські «новітні технології» проти сучасних ПТРК
У сучасній Росії ситуація з технологіями та грошима трохи краща, ніж у Сирії, що дозволило модернізувати Т-72 у відомі Т-72Б3. Але вся модернізація полягала в установленні тепловізора для навідника та більш потужного двигуна, а захист корпусу залишився на рівні 1980-х років.
У зв’язку з тим, що українська армія отримала від США нові ПТРК «Джавелін», які атакують танк як по прямій траєкторії, так і зверху, на російському «Уралвагонзаводі» вирішили захистити башту Т-72Б3 від атак цієї грізної зброї доволі дивною металевою конструкцією.
З огляду на сирійський досвід, чеченську кампанію та інші військові конфлікти для збільшення захищеності верхньої проєкції танка росіяни «модернізували» Т-72Б3 зразка 2016 року. На верхні бронелисти башти приварили протикумулятивні екрани, які своєю чергою значно збільшили по висоті габарити машини. Мала площа сектора верхньої проєкції Т-72Б3, яку закрили екраном, найімовірніше, вказує на технічну недоцільність та неспроможність закрити всю машину. Наявність «торгової палатки» на башті танка, ймовірніше, психологічний трюк для надання впевненості екіпажу, ніж серйозна перепона та захист від атаки ракети.
У зв’язку з тим, що українська армія отримала від США нові ПТРК «Джавелін», які атакують танк як по прямій, так і зверху, на російському «Уралвагонзаводі» було вирішено захистити башту Т-72Б3 від атак цієї грізної зброї доволі дивною металевою конструкцією.
Як зазначив Михайло Шевенко, безпосередньо екран, яким прикрили башту російський Т-72Б3, жодним чином не захистить танк від знищення. Бойова частина ракети «Джавеліна» тандемна (оснащена двома боєголовками) з електронною затримкою детонації основного заряду. Бронепробиття становить до 800 мм броні. Перша боєголовка вражає динамічний захист, потім друга пробиває основний захист танка. Якщо припустити, що екран нейтралізує першу боєголовку, друга все одно знищить танк. Максимальний броньовий захист верхньої площини башти без врахування внутрішнього підбою становить лише 50 міліметрів. Хоча підбій завтовшки 55 мм, його еквівалент від кумулятивного струменя — 9 мм (усього виходить 64). Тобто, спрацювавши на новому «фальшдаху», довжини кумулятивного струменя вистачить, щоб пробити 64 мм основного захисту та спалити вщент Т-72Б3. Не тільки «Джавеліну», звичайному РПГ-7 з будь-якою гранатою вистачить довжини кумулятивного струменя, щоб пробити всю цю надбудову й башту танка Т-72, якщо стріляти з верхніх поверхів будівель.
Інфрачервоні головки самонаведення протитанкових ракет FGM-148E Javelin під час атаки передусім зреагують на ділянку моторно-трансмісійного відділення (МТВ) танка Т-72Б3. 1130-сильний дизельний двигун В-92С2Ф — чудове джерело інфрачервоного випромінювання. Влучання ракети гарантовано приведе до втрати рухомості танка, а також пошкодження перегородки між МТВ та бойовим відділенням з подальшою детонацією боєкомплекту та загибеллю екіпажа.
Навіть у тому випадку, коли двигун танка не працював і машина була в «охолодженому» стані, але потрапила під приціл ракети «Джавеліна», шанси уникнути влучання та «вижити» мінімальні.
Сильною стороною американського ПТРК є те, що його застосування можливе у складних метеоумовах, за сильної задимленості та в нічний час. Також «Джавелін» здатен вести стрільбу по настильній траєкторії з дистанції від 65 метрів, що дає можливість знищувати ворожу техніку в умовах міста.
Довідково. Вперше в бойових умовах ПТРК «Джавелін» були застосовані у 2003 році під час військової операції в Іраку. Американські спецпризначенці на перевалі Дебека знищили іракську механізовану колону та понад сотню вояків без втрат зі своєї сторони. Спецпризначенці у своєму розпорядженні мали чотири ПТРК «Джавелін». За короткий проміжок часу було випущено 19 ракет, які знищили 2 танки, 8 бронетранспортерів та автомобілі. Стрільба велася з дистанції 2300 метрів і більше.
Зазначимо, що російські комплекси активного захисту (КАЗ) «Арена-М» та «Дрозд-2» (радянської розробки) здатні захищати танк від артилерійських снарядів та звичайних ПТРК, які ведуть вогонь по настильній траєкторії з радіокомандним та лазерним наведенням. Натомість від ракет «Джавеліна» такі комплекси безпорадні.
