Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
У зв’язку із ситуацією, що склалася на кордоні України з РФ, кореспондент АрміяІnform зустрівся з радником з політичних питань Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-майором резерву Віктором Назаровим. У 2014 році він був начальником оперативного штабу АТО і брав безпосередню участь у плануванні всіх операцій ЗСУ.
— Як Ви розглядаєте ситуацію, що склалася на наших кордонах у зв’язку зі стягуванням російських військових сил, і як оцінюєте вірогідність вторгнення?
— Щоб відповісти на це питання, треба сказати про деякі умови, що будуть передувати акту агресії, війни, будь-якого збройного конфлікту чи інциденту, що у разі загострення може перерости у більш масштабний конфлікт.
На мій погляд, рівень загрози у 2014 році був набагато вищий, ніж зараз. Що це означає на практиці? В сучасності початок воєнних дій інший, ніж раніше. Коли справа йде до початку воєнних дій, є велика кількість ознак, що показує, що це відбувається. Якщо цих ознак немає, то, можливо, є наміри, плани.
Яким чином починалися війни в минулому сторіччі, коли не було інтернету, потужних систем комунікацій, можливостей здійснення перевезень повітряним шляхом, сил спецоперацій, не було кіберзагроз? Вирішували питання в основному сухопутні війська і морські сили. Перед війною масові армії відмобілізовувались і висувались в район, наближений до держкордону, розвантажувались і створювались багатотисячні угруповання, що перетворювалися в армії і фронти, і вони готувалися до вторгнення.
— Які були ознаки готовності?
— По-перше — мобілізація. Людей забирають, починаються масові перевезення, постачання матеріально-технічних засобів, вихід підрозділів у райони зосередження, облаштування шляхів, фортифікаційні роботи, обладнання укриттів. Коли створюється угруповання, керівництво штабів вказує напрямок — цей головний, цей допоміжний, цей, що відвертає. І всі розуміли — там, де найбільше зосередження військ, там буде найголовніший удар. Або буде завдано два удари. Яким чином це буде зроблено — питання оперативного мистецтва. Нині можливості військ як маневрені, так і бойові, значно зросли у порівнянні з минулим. Сьогодні не обов’язково завдавати ударів безпосередньо по військах. Більш ефективними є удари по інфраструктурі, які негативно відбиваються на маневреності військ, обмежують можливості перегрупування, затримують висування на певні рубежі, обмежують логістику. Це все ускладнює дії військ.
Потім, якщо взяти сучасний світ, то життя не зупиняється з початком збройного конфлікту. Торговельні відносини мали зовсім інший масштаб, ніж сьогодні. Наприклад, держава функціонує в умовах мирного часу. Припустимо, Україна. Взяти лише повітряний простір — там одночасно знаходяться сотні тисяч літаків. Це не тільки внутрішні перевезення України, це міжнародні, транзитні. Наприклад, за минулий рік у нас було обліковано 230000 рейсів над Україною. Це означає 20000 рейсів у місяць і, мабуть, 2000 рейсів у день. Як у цих умовах починати воєнні дії, скільки факторів, що стримують, і як це все складно? Почати воєнні дії не зупиняючи цього всього? Хто на це наважиться після збитого росіянами малайзійського Боїнга? Візьмемо морське сполучення. Така ж сама картина. Чорне море, тисячі кораблів із сотень країн, всі в русі. Теж на це треба зважати.
Також в сучасних умовах приховати заходи стратегічного і мобілізаційного розгортання дуже складно, враховуючи соцмережі та інтернет. Невеличкі — можна, але щоб приховати забезпечення своєї діяльності, дуже складно. Потрібні серйозні обмежувальні, режимні заходи — відключати інтернет, мобільні дзвінки — бо люди, які це бачитимуть, є джерелом витоку інформації. Це непросто зробити.
Тому моя особиста думка, що рівень загрози для нас у 2014-му році був набагато більший, ніж зараз.
— Як змінилася міжнародна ситуація у порівнянні з 2014 роком?
— По-перше, у 2014 році була сприятлива геополітична і міжнародна обстановка для Росії. Плюс воєнне керівництво і національні лідери багатьох країн Європи не були готові до такого перебігу подій, і поради були про стриманість, і висловлювали занепокоєність тим, що відбувається. До засудження, жорстких заходів ніхто не вдавався, і навіть наміру такого не було на той час. Тепер пригадаємо ситуацію в Україні навесні 2014 року. Фактичного керівництва не було, всі розбіглись. Невідомо було, наскільки лояльні до України ті, що залишилися. Незрозуміло було, як працюватиме вертикаль влади до обрання нового президента і Верховної Ради. Ще один важливий фактор: пригадаймо стан готовності ЗС України. Тоді, коли чисельність ЗС було затверджено законом — лише 150 тисяч, з яких 100 тисяч військових і 50 тисяч цивільних. Зі 100 тисяч військових максимум 40 — сухопутні війська. Інколи кажуть, «як так, що 150 тисяч не змогли втримати ситуацію». Яким чином у такому конфлікті допоможе, наприклад, авіація? Ніяк. Ви ж не будете завдавати авіаударів по своїх цивільних об’єктах. Як розрізнити — де хто? Як допоможе в цих умовах військовий флот? Ніяк. Тобто, флот не допоможе, авіацію недоцільно використовувати, основне навантаження — сухопутні війська. А їх, як казали, — 40 тисяч. Але це загалом — враховуючи органи управління, арсенали, склади, госпіталі. І, маючи 40 тисяч особового складу, ми могли залучити до виконання завдань тисяч 8-9. У 2014 році ми доповідали Верховній Раді, що в нас є 7 тисяч боєздатних військових. До того ж не можна було відправити людей на виконання завдання, не маючи ніякого резерву і не розуміючи, як воно буде відбуватися. Якщо 7-8 тисяч ви залучили, то приблизно така ж кількість має залишатися в тилу, в резерві для заміни, ротацій, не говорячи вже про ступінь боєздатності. Те ж саме стосується техніки і матеріально-технічних засобів — це не оновлювалося всі попередні роки. Навіть військової форми не було! Зараз ситуація зовсім інша. Спискова чисельність, штатна — 260 тисяч, і укомплектованість майже 90%, і більше дозволяє нам створювати потужні угруповання. Тоді наші сили були дуже обмежені, ми могли вести операцію в одному напрямку і упродовж одного місяця, враховуючи відсутність стратегічних і військових запасів. Нині ж є 4 оперативні командування, є ДШВ, морська піхота, ССпО. Сьогодні ми можемо створити 6 угруповань, що дозволяє нам вести воєнні дії щонайменше на 4-х напрямках, а то й більше. Звісно, рівень укомплектованості коливається в силу об’єктивних чи суб’єктивних факторів, дозволяє підтримувати Збройні Сили у повній бойовій готовності й оперативно реагувати на зміни обставин.
— Мережею поширюються відео та фото пересувань російської техніки в напрямку нашого кордону, причому техніка — танки, РСЗВ, БТР, відкрито стоять на платформах. На вашу думку — це демонстрація чи реальна підготовка до вторгнення?
— Я сприймаю це з боку РФ як повністю демонстраційні дії. Спеціальна, цілеспрямована демонстрація. Військові свої дії намагаються максимально приховати від супротивника. Де ми дійсно щось хочемо робити, це буде робитися уночі, закамуфльовано, замасковано, щоб ніхто не знав, що воно там з’явиться. А якщо воно демонструється, то це демонстраційні дії. Можливо, навіть імітаційні.
Треба розуміти, що коли мова йде про 100000 російського війська, що стоїть на кордон, багатьма цивільними це сприймається так: є кордон України, від Сум до Новоазовська чи Ростова, і там 100 тисяч військовослужбовців вишикувалися в одну шеренгу, стали, як у середні віки, і стоять, ждуть, коли їм дадуть команду переступати держкордон. Скажу відверто — це трошки перекручене сприйняття. Насправді це не так. 100 тисяч не стоять у 10 метрах від держкордону. І їх нема ні в 50-ти, ні в 100 метрах. Це ж зима, а величезні військові колективи знаходяться у польових умовах. Звідси — виходить досить складна санепідобстановка, у випадку епідемії можна швидко втратити боєздатність війська. Це треба розуміти.
Ще один чинник — госпіталі. Куди повезуть поранених чи хворих, чи вони готові, яке плече евакуації — всі питання треба вирішувати.
Що таке угруповання 100 тисяч? Це приблизно 30 тисяч одиниць військової техніки — не тільки бойової, але і спеціальної, допоміжної. Де повинні знаходитись тисячі тонн пального та мастил для них? Їх же нема на держкордоні. Немає руху цистерн, не розгортаються і трубопроводи.
Ми бачимо на супутникових фото скупчення військової техніки — це якісь бази. Ми їх бачимо, вони там є. Але ж особового складу там може не бути, він може знаходитись у пунктах постійного базування, за 200-300 кілометрів. На його переміщення теж потрібен час. Ознаки переміщення є? Ознак немає. Людей, коли вони знаходяться у таких районах, треба годувати, налагодити водопостачання — це теж ознаки. Словом, створення угруповань для наступу — це дуже складне завдання. І воно складне в сучасному світі ще більш тому, що ці заходи дуже складно заховати.
Якщо докупи ці всі ознаки зібрати, то я б не сказав, що загроза безпосередня. Можна вести мову, що загроза середня.
Фото Дмитра Юрченка
Ворожий ракетний удар у ніч на п’ятницю був спрямований здебільшого по енергетичній інфраструктурі в західних областях України.
Систему DELTA розробили за стандартами НАТО. За потреби в ній вже можна обмінюватись даними з партнерами в режимі реального часу.
Контррозвідка Служби безпеки запобігла новим спробам агресора завдати вогневого ураження по місцях базування Сил оборони на Сумщині.
Уламки збитої ворожої зброї пошкодили обʼєкт критичної інфраструктури у Львівській області.
Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський заявив, що наразі немає потреби додатково мобілізувати 500 тисяч осіб.
Зранку від скидання вибухівки з дрона у Бериславі постраждав чоловік.
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…