Проте реальність значно масштабніша. Сьогодні цей навчальний заклад є інтелектуальним центром оборони, що готує фахівців, без яких неможлива сучасна війна. Офіцери бойового…
Нещодавно у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого відбувся круглий стіл «Окремі питання законодавчого врегулювання створення системи військової юстиції». Кореспондент АрміяInform поспілкувалася з одним із учасників обговорення – керівником Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону полковником юстиції Віталієм Вдовитченком на предмет реформування структур військового правопорядку Збройних Сил України.
– Віталію Олександровичу, розкажіть, якою була система правоохоронних формувань у Збройних Силах України.
– З 1991 року система військової юстиції складалась із військових судів та військових прокуратур, які одночасно були органом досудового розслідування. У 2010 році військові суди ліквідували, а військові прокуратури у 2012 році реорганізували – перетворили у спеціалізовані прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, які комплектувались цивільними працівниками. Надалі планувалась повна ліквідація цих спеціалізованих прокуратур та створення відділів при обласних прокуратурах, але реалізації цих планів завадив початок збройної агресії РФ проти нашої держави у 2014 році.
– На Вашу думку, як вплинули події 2014 року на діяльність військових прокуратур?
– По-перше, зріс рівень злочинності у секторі оборони. Для порівняння: у 2013 році зареєстровано 369 військових злочинів, а у 2014-му вже 4153, (у 2015-му – 6213, у 2016-му – 3650, у 2017-му – 4577, у 2018-му – 3694, у 2019-му – 3616, у 2020-му – 4095). Це стало поштовхом для відновлення діяльності військових прокуратур і у взаємодії з іншими правоохоронними органами мало на меті підвищити ефективність досудового розслідування. З листопада 2017 року прокуратура позбавлялась функцій досудового розслідування, слідчі прокуратури завершували досудові розслідування злочинів до листопада 2019 року.
– Кому були передані повноваження досудового розслідування?
– 27 листопада 2018 року до підслідності Державного бюро розслідувань були віднесені військові злочини. Зауважу, що для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у складі Збройних Сил є військова служба правопорядку яка, на жаль, фактично не наділена правоохоронними функціями. Досудове розслідування військових злочинів здійснюють слідчі ДБР. Основний масив загально кримінальних злочинів, зокрема і пов’язаних із виконанням службових обов’язків військовослужбовцями та службовцями ЗС, здійснюють слідчі поліції.
– Чи виникають з цього приводу колізії?
– Насправді, так. Основними завданнями ДБР, поліції не є здійснення правоохоронної діяльності у сфері оборони. Їхні працівники не є військовослужбовцями та не мають відповідної фахової підготовки. Тому закономірним кроком міг стати подальший розвиток військової прокуратури та створення відповідного правоохоронного органу з функціями досудового розслідування та оперативно-розшукової діяльності й військових судів.
– Які зміни відбуваються на законодавчому рівні?
– Законопроєкти щодо створення військової поліції та військових судів, внесені до парламенту попереднього скликання, залишились неухваленими.
А військові прокуратури після ухвалення змін до Закону України «Про прокуратуру» у 2019 році реформовані у спеціалізовані прокуратури, працівники яких не мають статусу військовослужбовців.
– А як ДБР реалізує свою діяльність у сфері розслідування військових злочинів?
– З 2020 року досудове розслідування військових злочинів лягло виключно на плечі слідчих ДБР. Від початку функціонування територіальних управлінь ДБР у їхньому складі діяли окремі спеціалізовані відділи, які проводили досудове розслідування військових злочинів. У березні 2021 року вони були ліквідовані. Нині такий підрозділ є тільки у центральному апараті ДБР.
– Пане Віталію, чи виникають у цивільного персоналу труднощі у роботі у військовій сфері?
– Об’єктивно, так. Слідчі повинні розуміти специфіку військової служби, статутних взаємовідносин, правил підлеглості, віддання й виконання наказів, збереження військової таємниці, поводження зі зброєю та військовою технікою. Особливо це стосується району проведення бойових дій, де діяльність ускладнюється ризиком для життя. До того ж це накладає відбиток і на ухвалення рішень. Так, у межах територіальної юрисдикції Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону упродовж 2020-2021 років керівником прокуратури неодноразово ухвалювались рішення щодо зміни органу досудового розслідування. Аналогічні недоліки притаманні й діяльності слідчих підрозділів поліції. Тому існує нагальна потреба створення спеціального правоохоронного органу з повноваженнями досудового розслідування відповідної категорії злочинів.
– Яка нині ситуація з військовими прокуратурами?
– Коли ліквідували військові прокуратури, законодавець передбачив, що рішенням Генерального прокурора можуть утворюватися спеціалізовані прокуратури. Нині завершений процес реформування військових прокуратур, з 15 березня 2021 року розпочали роботу спеціалізовані прокуратури. Система спеціалізованих прокуратур є ідентичною системі чинних донедавна військових прокуратур регіонів та гарнізонів.
– Яким є кадровий відбір до роботи у спеціалізованих прокуратурах?
– На цей момент працівниками спеціалізованих прокуратур є цивільні особи. Прокурором цих прокуратур може стати будь-яка особа, яка відповідає загальним вимогам для працівників органів прокуратури, будь-які додаткові вимоги до кандидатів на прокурорські посади у спеціалізовані прокуратури не висуваються. Водночас я впевнений, що там повинні працювати фахівці у галузі військової юстиції. Тому збереження статусу військовослужбовців за прокурорами є необхідним.
– Які труднощі впливають на їхню роботу?
– Прокурори здійснюють процесуальне керівництво у багатьох кримінальних провадженнях, які розслідуються слідчими різних територіальних підрозділів ДБР та Національної поліції. Це займає багато часу на комунікацію між прокурором, слідчими і судами та впливає на якість і оперативність досудового розслідування. Перед прокурорами виникають проблеми й під час підтримання публічного обвинувачення у судах, оскільки територіально суди розташовані у різних населених пунктах.
– До чого це призводить?
– Насамперед до нерозуміння суддями суспільної небезпеки того чи іншого військового злочину, ухвалення судом необґрунтованих рішень. Через завантаженість судів, розгляди окремих справ тривають по декілька років, тому бувають випадки, коли вже давно звільнений з лав ЗС України військовослужбовець несе відповідальність за злочин, скоєний під час служби. Або командування не може ухвалити рішення про подальше проходження служби військовослужбовцем через відсутність остаточного судового рішення.
– Що варто враховувати при реформуванні системи військової юстиції в Україні?
-По-перше, екстериторіальний принцип побудови, тобто, максимальна територіальна наближеність до військових формувань з урахуванням їхньої структури та дислокації. По-друге, варто враховувати принцип мобільності – здатність оперативно пересуватись, розміщуватись й діяти разом із військовими формуваннями у польових умовах та під час ведення бойових дій, у надзвичайних ситуаціях та під час участі у миротворчих операціях. По-третє, варто враховувати забезпечення зброєю, боєприпасами, засобами зв’язку чи іншим необхідним майном за рахунок військових формувань. Також важливим є питання комплектування цих органів військовослужбовцями, які мають необхідну підготовку. І не менш важливим є фактор унеможливлення будь-якого підпорядкування військовому командуванню.
– Що варто віднести до першочергових заходів?
– По-перше, створити незалежний спеціальний правоохоронний орган – Військової поліції, наділеного повноваженнями щодо здійснення досудового розслідування та ведення оперативно-розшукової діяльності у Збройних Силах України та інших військових формуваннях. Основою для утворення такого органу має стати Військова служба правопорядку у Збройних Силах України. По-друге, внести зміни до Закону України «Про прокуратуру» для визначення статусу та особливостей функціонування спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, а також порядку її комплектування за рахунок військовослужбовців. І, звісно, утворити систему військових судів, яка б складалася із судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Альтернативним варіантом на першочерговому етапі є запровадження спеціалізації суддів у визначених судах загальної юрисдикції, де територіально дислокується значна частина військових формувань.
Підготувала Анна Гудзь
