Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
Військово-госпітальний капелан Олена Жевець — єдина жінка-капелан в Одесі. Вона є однією з тих, хто зламав стереотипи і довів: неважливо якої ти статі, головне — це покликання.
— Моє завдання як військового капелана — їздити безпосередньо в підрозділи, які перебувають у районі ООС, щоб підтримати наших бійців. Хочу сказати, що буває замало того часу, який відведено на ротацію, аби тобі почали довіряти. Крім того, все ж таки є той бар’єр для жінки, та, як вода камінь точить, так і я поступово намагаюся знайти до кожного свій індивідуальний підхід. З людськими душами треба бути дуже обережним, особливо на війні, адже бувають такі зранені, що важко й уявити, — розповідає Олена.
Жінка пригадує, що її не одразу сприйняли як капелана. Олені довелося зіткнутися з безліччю труднощів, але жодного разу вона не опускала рук і крок за кроком достукувалася до сердець наших військових. Наприклад, одного разу не сприйняв її як священнослужителя лікар-мусульманин, тому відправив на кухню готувати їжу. І вона готувала, а ще відмовилася від одноразового посуду, аби внести трохи затишку і домашньої атмосфери для військових. Ті, зі свого боку, потягнулися до жінки, мов до матері, яка з любов’ю готує для них смаколики, втішає і лікує словом. Олена добре знає, що якими б наші бійці не були бойовими і стійкими, їм все одно іноді хочеться, щоб просто обняли, сказали тепле слово, вислухали.
Війна загострила в них всі відчуття, тому буває, коли вони стикаються з несправедливістю або негідним ставленням, починає накопичуватися образа, біль. І це згодом змушує їх задумуватися над самогубством або заглядати в чарку. У такі моменти поруч має бути той, кому вони зможуть розкритися і поділитися своїми проблемами.
— Іноді найлегше відвернутися і засудити, але так не можна робити, необхідно розбиратися значно глибше, аби дійти до істини, що стало причиною проблеми. Можливо, комусь просто страшно або в родині сталася біда, — пояснює Олена.
За словами жінки, великої різниці між психологом та капеланом немає. Але якщо психолог — це розмова двох, то капелан — трьох, адже є ще присутність Святого Духа. Якщо перші працюють за відповідними програмами, то її «методичка» — це Біблія.
Олена Жевець, крім виїздів на передову, постійно відвідує в Одеському військовому госпіталі поранених бійців. А ще працює із засудженими учасниками АТО/ООС. Вона впевнена, що хоча для суспільства вони злочинці, але в очах Бога вони його діти, яким потрібна допомога. Адже в людей, які побували на війні інше світобачення, значно складніше в духовному сенсі.
Також Олена є учасницею волонтерської капеланської творчої групи «З Україною в серці», яка постійно виступає перед нашими захисниками. Їхня концертна програма досить різноманітна. Зокрема, вони виконують українські пісні і відомі зарубіжні мелодії на саксофоні, молитви за Україну й пісні-благословення. І вже за декілька днів жінка разом із капеланською групою вирушить до наших військових на фронт, щоб укотре підтримати їхній бойовий дух.
