Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
У суспільстві тривають дискусії стосовно дії особливого періоду в державі. Мовляв, початок особливого періоду чітко вказано. А щодо визначення моменту його закінчення є питання. Як правильно трактувати цю ситуацію з точки зору букви закону, а також про які нюанси особливого періоду мають знати громадяни України, розбирався кореспондент АрміяInform.
Особливий період регламентується Законами України «Про оборону України» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
Там чітко вказано, що це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
І тут з огляду на цей контекст у багатьох громадян України виникає питання щодо тривалості дії особливого періоду. Може скластися враження, що він обмежується строками, які встановлено для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний час і частково відбудовний період. Наразі в Україні воєнного стану офіційно немає, а останніх мобілізованих звільнили у запас ще у жовтні 2016 року відповідно до Указу Президента України від 26 вересня 2016 року № 411/2016. Чи означає це, що особливий період завершився? Насправді ні. І ось чому.
Отже, в Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року відповідно до Указу Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого встановленим порядком, оголошено часткову мобілізацію, у зв’язку з чим в Україні настав особливий період. Що цікаво, законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Водночас у цьому законі визначено такий термін, як демобілізація — комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу й функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань — на організацію і штати мирного часу.
Указом Президента України від 26 вересня 2016 року № 411/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15» ухвалено рішення про звільнення в запас військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу. Втім, Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не ухвалював. Тобто завершення заходів мобілізації не припиняє особливого періоду.
Верховний Суд України остаточно розтлумачив питання щодо дії особливого періоду
Особливий період в Україні діє. Крапку у цьому питанні поставив Верховний Суд України своїм листом-роз’ясненням від 13.07.2018 № 60-1543/0/2-18, яке надійшло на адресу начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України.
У листі зазначено, що Верховний Суд однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття «особливий період» в постанові від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17). У постанові зазначено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». З огляду на зазначене Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, дотримується правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє.
Крім того, Вищий адміністративний суд України у постанові від 16 лютого 2015 року (справа № 800/582/14) з огляду на системний аналіз норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.
Тож з цим розібралися. Тепер варто розповісти про питання соціального характеру, які є вкрай актуальними для військовослужбовців на час дії особливого періоду.
Військові звільняються від сплати штрафних санкцій і відсотків за користування кредитами
Відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» — військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їхнього призову, які під час дії особливого періоду брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, — штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Тобто такі пільги й переваги мають військовослужбовці, які одночасно є учасниками АТО/ООС.
Важливий нюанс — військові звільняються від сплати штрафних санкцій і відсотків за користування кредитами не лише щодо банків, а й інших небанківських фінустанов. Це стосується і кредитних спілок, ломбардів, лізингових компаній тощо.
Виплата середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу
Громадяни України, а особливо роботодавці, мають знати особливості застосування частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду строком до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності й у фізичних осіб — підприємців, у який вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення коштами Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
