***
Захищав рідну землю з перших років війни
02.11.21 — Павлопіль, Донеччина
Сержант Сергій Єлисеєв, командир відділення окремої гірсько-штурмової бригади, загинув унаслідок снайперського обстрілу наших позицій у районі проведення операції Об’єднаних сил.
Протягом шести років дніпрянин Сергій Єлисеєв боронив Україну — спочатку як доброволець окремої механізованої бригади, а потім — як воїн гірсько-штурмового підрозділу. Позивний «Лютий» 31-річний Сергій взяв на честь народженого в лютому 2017-го свого із дружиною першого сина.
Без найріднішої людини залишилися вдова з дитиною, без сина — батьки Сергія Валерійовича… Свого нащадка-героя проводжала у вічність і прабабуся Сергія, якій довелося пережити страхіття Голодомору та Другої світової війни, а тепер — це горе.
Сергій Єлисеєв похований на Алеї Героїв Краснопільського цвинтаря в Дніпрі.
***
Життя воїна обірвав уламок ворожої мінометної міни
07.11.21 — Новозванівка, Луганщина
Головний сержант роти окремої механізованої бригади 47-річний сержант Віталій Павлисько загинув внаслідок смертельних поранень після розриву ворожої 120-міліметрової міни на бойових позиціях підрозділу в Попаснянському районі.
Віталій Миколайович — учасник бойових дій з 2015 року. Командування та побратими говорять, що сержант був професійним воїном, чуйною та товариською людиною. У загиблого залишились батьки, вдова, син і донька.
Учасник російсько-української війни похований у Львівській області, на рідній Яворівщині. Земляки проводжали воїна в останню путь із сумним звичаєм — прихиливши коліна на знак глибокої пошани до самопожертви Героя.
***
Подвійне горе в десантній родині
12.11.21 — Нижньотепле, Луганщина
12 листопада в Станично-Луганському районі через підрив автівки на ворожому невідомому пристрої зазнали поранень, несумісних із життям, одразу двоє військовослужбовців окремої десантно-штурмової бригади — Руслан Прусов і Вадим Федосеєв.
14 листопада Руслан Халілович і Вадим Вікторович поховані на Почесному секторі Мішковського кладовища в Миколаєві. У «кіборга» Руслана Прусова залишилися вдова та донька.
***
«Воїн виграв свою війну і віддав данину нашій спільній Перемозі»
19.11.21 — Причепилівка, Луганщина
«Воїн виграв свою війну і віддав данину нашій спільній Перемозі. Наш борг перед ним — продовжувати боротьбу за свободу України, розвиватися і ставати міцнішими!» — йдеться в повідомленні Командування Сил спеціальних операцій на честь старшого солдата Уберта Мрачковського, що загинув від кульового поранення під час ворожого обстрілу в районі села Причепилівки на Луганщині.
Півтора десятка років тому Уберт Валерійович ще строковиком служив в аеромобільних військах, а у 2014 році став на захист України у складі підрозділу мотопіхоти, був поранений у боях за Савур-могилу. Після лікування із побратимами з окремої гірсько-штурмової бригади брав участь у боях за Дебальцеве. Продовжив службу як снайпер окремого полку спецпризначення Головного управління розвідки. Назавжди 33-річний Умберт Мрачковський — кавалер ордена «За мужність».
Герой російсько-української війни похований на Алеї слави на цвинтарі у мікрорайоні Ракове міста Хмельницького. Залишилися мати, вдова та двоє дітей.
***
Українець не за походженням, а за покликом серця
26.11.21 — Луганщина
26 листопада в районі проведення операції Об’єднаних сил ворожа куля обірвала життя старшого оператора протитанкового відділення окремої механізованої бригади, 29-річного старшого солдата Алі Наіба Алхаслі.
Харків’янин-азербайджанець Алі Наіб був професійним спортсменом, займався бойовими мистецтвами, панкратіоном. У Збройних Силах — з 2018 року, де у складі роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону виконував завдання зі стримування російського агресора на Луганщині.
Поховали нашого бойового побратима із дружнього Азербайджану на Алеї слави в Харкові.
