За оцінками Reuters, удари вже скоротили її переробні потужності приблизно на 30%. У ніч проти 13 листопада російський Волгоград знову…
Вони лікують поранені душі – так неформально кажуть про фахівців кабінету психологічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Північного регіону.
Чому саме психологічна допомога, а не реабілітація
За словами начальника ВМКЦ ПнР, полковника медичної служби Едуарда Хорошуна, даний структурний підрозділ госпіталю було створено на початку 2016 року.Спочатку це був відділ психологічної реабілітації, але пізніше, у 2018 році, його було реструктуризовано в кабінет психологічної допомоги.
– Враховуючи специфіку нашого закладу, а також той факт, що пацієнти перебувають тут достатньо нетривалий час, не можна говорити про повноцінну психологічну реабілітацію.
Проте «цілителі душ» роблять все можливе, а іноді й більше.
– До нас потрапляють воїни з району проведення ООС, які часто після одужання повертаються назад, у ті ж самі умови. У цьому випадку повноцінні реабілітаційні заходи не тільки не принесуть користі, а можуть завдати значної шкоди психічному стану людини. Тому ми спочатку все ретельно прораховуємо наперед і тільки потім починаємо працювати з пацієнтом, – розповідає психологиня, завідувачка кабінету Ярослава Свечкарьова.
Вона додала, що за час перебування в районі бойових дій у людини формуються захисні механізми, які «не вписуються» в логіку мирного життя. Реабілітація ж, поміж іншого, передбачає їх руйнування як неефективних, аби на їх місці створити нові, здорові. Але це можливо лише за умови відсутності психотравмуючих факторів у оточенні людини, як мінімум, півроку. В іншому ж випадку, військовослужбовець повертається на поле бою «беззахисним», зазнаючи ще більш руйнівного психологічного впливу.
До госпітальних палат заходять з обов’язковою усмішкою
Робочий день працівників кабінету починається із отримання даних від чергової служби талікарів відділень про військовослужбовців, які нещодавно прибули із району бойових дій. Іноді за день їм вдається поспілкуватися із десятком пацієнтів, до госпітальних палат яких заходять з обов’язковою усмішкою.
Аби специфіка роботи фахівців кабінету була більш зрозуміла нашим читачам, Ярослава Свечкарьова пригадала, як одного разу її викликали в реанімацію до молодого хлопця, який на війні втратив ногу:
– Я заходжу до пацієнта, а поруч у медикаментозному сні лежить його побратим, постраждалий від того ж вибуху. «Я все очікую, що мій друг прокинеться, а він чомусь мовчить», – каже мені хлопець, і в той же момент на його очі навертаються сльози. Наступного дня його планували евакуювати до Києва, а виговоритися йому вкрай потрібно було саме сьогодні. І ось ми розмовляємо, а медсестри вводять якісь рідини в катетер, що стирчить просто з шиї, та готують пацієнта до перев’язування рани. Настав час обробляти рану, сестра попередила хлопця проможливий біль. У цей момент армієць простягнув мені руку, і я мовчки взяла її. Поки медсестра робила свою справу, ми міцно трималися за руки та говорили про якісь звичайні речі. Лише коли процедуру закінчили, він відпустив мене.
А іншого разу пацієнтом Ярослави став 23-річний десантник, який пройшовши через ворожий полон, дістав посттравматичний синдром (ПТСР). На початку роботи із психологинею він категорично промовив, що є машиною для вбивств, адже все людяне в ньому випалено війною. Проте згодом, після чергового групового заняття, раптом при всіх виголосив, що зрозумів, – життя продовжується і воно варте того, щоб ним насолоджуватися. Пізніше ж, коли всі ділилися своїми враженнями від групового заняття, він щиро подякував фахівчині.
Активно впроваджують новітні техніки роботи з пацієнтами
– Зважаючи на специфіку нашого центру, а також враховуючи те, що прояви ПТСР можуть бути відтерміновані, ми вважаємо за доцільне робити акцент саме на профілактично-просвітницькій роботі, – пояснює Ярослава Свечкарьова. – У цьому випадкуфахівці нашого кабінету розповідають військовослужбовцям, до кого звертатися для отримання психологічної допомоги, які є симптоми наслідків перенесеної психологічної травми, як допомогти собі під час стресу.
Варто сказати, що психологи кабінету застосовують мультимодальний підхід – тобто поєднують елементи тілесної, арт-, гештальт-, когнітивно-поведінкової чи психоаналітично орієнтованої терапії, а також нейро-лінгвістичного програмування.
– Усі техніки ретельно відбираються. І перевага надається тим, під час яких конкретному пацієнту не треба говорити про травматичну подію. Адже дуже часто лише маленький спогад про поранення буває нестерпним. Саме до таких засобів належать майже всі арт-терапевтичні техніки, – запевняє психологиня.
Про арт-терапію
На початку 2018-го Ярослава проходила черговий курс із арт-терапії і відразу ж впроваджувала нові знання в роботі з пацієнтами. Пригадує, що запропонувала хлопцям попрацюватиз манною крупою, за допомогою якої треба було виразити свої емоції на аркуші кольорового паперу.
– Я відразу попереджувала учасників своєї групи, що це незвичайне заняття. Вони спочатку сміялися – що це за дитячий садок, не вірячи, що якась каша зможе вилікувати їхні душевні травми. Але як побачили, що ми з колегою робимо, потихеньку почали приєднуватися. Поступово скептицизм на їхніх суворих обличчях замінювався на усмішки. Наприкінці і ми, і пацієнти відчули позитивний ефект від арт-терапії.
Завдяки особливим механізмам впливуарт-терапія створює можливість як для м’якого занурення в хворобливі переживання, так й для актуалізації ресурсних станів.Тож психологи кабінету часто застосовуютьу практиці образотворчу,пісочну, музичну терапію, метафоричні асоціативні карти, мандалотерапію тощо.
Протягом шести місяців 2021 року до фахівців кабінету психологічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Північного регіону за допомогою звернулося понад 700 військовослужбовців Збройних Сил України.
– Важливо знати, що різні психологічні прийоми чи сучасні техніки, що ми активно впроваджуємо під час роботи із пораненими воїнами, є лише засобами досягнення мети. Насправді ж психологічна травма зцілюється певними відносинами, які створює фахівець під час роботи з пацієнтом. Тому особистість психолога – це наш найголовніший робочий інструмент, – зауважила Ярослава Свечкарьова.
