Велика Британія є одним із ключових партнерів України у сфері безпеки. Це проявляється як у підтримці державного суверенітету та територіальної цілісності нашої держави, так і конкретними кроками з протидії російській гібридній агресії проти Європи. Мова йде про навчання британськими інструкторами Збройних Сил України в рамках проєкту Orbital, спільні навчання в рамках НАТО, а також допомогу в розбудові Військово-Морських Сил України.
Цього тижня Україну відвідав Міністр оборони Великої Британії Бен Воллес, який провів зустрічі з Президентом Володимиром Зеленським та Міністром оборони Олексієм Рєзніковим.
Кореспондент АрміяInform обговорив безпекове співробітництво України та Великої Британії з військовим експертом, директором New Geopolitics Research Network, заступником директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайлом Самусем.
‒ Яким би ви визначили рівень безпекового співробітництва між Україною та Великою Британією?
‒ У нас уже є визначення стратегічного партнерства, й наразі це партнерство рухається за конкретними напрямками – вони є найбільш чутливими. Це будівництво військово-морських баз, яке є критичним питанням для ВМС України, які й досі, з 2014-го року, перебувають у стані тимчасового базування при цивільних причальних стінках.
Саме тому більш ніж актуальним є будівництво сучасних військово-морських баз на Чорному та Азовському морях, причому за всіма новітніми стандартами та за сприяння Великої Британії. Ця країна вже сотні років є законодавцем у морській справі.
Довідково. Під час британського візиту українського Президента Володимира Зеленського у Лондоні 8 жовтня 2020 р. було підписано меморандум про розбудову Військово-морського флоту України – на це Британія виділить 1 млрд. 250 млн. фунтів.
Британці допомагають закласти основу нового українського флоту. Я вважаю, що це дуже круто, коли цим займається саме Велика Британія. Попередній флот будувався як уламок радянської армади. Таке сприйняття відбивалося на морально-психологічному стані та матеріальному забезпеченні.
Нині, що важливо, оці дві бази будуть будуватися на Чорному та Азовському морі – на Азові в нас ніколи не було баз. Це стане новим рубежем у розвитку українського флоту.
Окрім того, Велика Британія спеціально для нас розробляє проєкт кількох катерів. Я би їх назвав не катерами, а малими корветами. Нині класифікація дуже складна: все залежить від підходу самого флоту і як це визначати за функціоналом чи за місцем у флоті.
Ці корвети чи катери будуть мати декілька функціоналів – залежно від того, які модулі будуть там встановлюватись. Будуть патрульні катери, будуть ракетні катери. Посол України у Великій Британії Вадим Пристайко заявив, що вже ухвалено рішення, за яким на ці катери буде встановлено британське озброєння. Наскільки я зрозумів, мова йде про британські ракети, нової модифікації на основі інших ракет, які використовувалися в повітряному й наземному варіанті.
Ракети будуть модифікуватися під морський варіант для потреб українського флоту. Ці британські катери чи малі корвети будуть однією з основ нового українського флоту. Триватиме й передача технологій. Думаю, що якраз британські катери стануть першими реальними морськими інструментами, які будуть міняти баланс у Чорному морі. Гадаю, що в найближчі один-два роки ми будемо мати вже два британські катери з ракетною зброєю.
Паралельно триває американська програма, але там катери менші, й вони будуть виконувати іншу функцію. Якраз британські катери будуть і патрульні й ракетні й можливо із протичовновим озброєнням. Згодом декілька корветів стануть нішею ядра, а катери будуть виконувати функції швидкого реагування.
‒ Аналітики стверджують, що після виходу з ЄС Британія почала проводити більш самостійну зовнішню політику, в основі якої покладені національні інтереси. Яке місце тоді Україна посідає в новій глобальній стратегії Великої Британії?
‒ Дійсно, поки Велика Британія перебувала в Європейському Союзі, вона займалася, зокрема, європейськими справами. Можна згадати союзницьку угоду з Францією, коли вони будували авіаносці разом, а також було багато інших військово-морських програм.
Але очевидно, що після виходу Британії з ЄС для Лондона настав час формування нової геополітики. Остання є більш чіткою, навіть з точки зору історії – так Британія почуває себе більш вільною з визначення своїх основних союзників та загроз, які заважають її розвитку.
Оцінка загроз для Великої Британії є більш простою, ніж коли вони були в ЄС. У ЄС не існує, на жаль, єдиної оцінки загроз. Загрози, на думку Польщі, будуть радикально відрізнятися від оцінки загроз у сусідній Німеччині. Я вже не кажу про Францію чи Португалію з Італією.
Що стосується України та інших країн Європи, таких як Польща, Румунія, країни Балтії, то для Великої Британії та США ці країни є прикладом вибору цінностей після падіння комунізму. Це Україна довела під час Революції Гідності та початку російської збройної агресії. Після окупації Криму та частини Донбасу стало зрозуміло, що Україна дійсно є серед головних провідників демократії у Східній Європі. Тим більше, якщо мова йде про пострадянський простір.
Триває нормальний процес формування демократичного суспільства – минуло якихось 30 років. Це не той період, який би вилікував усі пострадянські травми, які формувалося 40-70 років. Тому Велика Британія після виходу з Євросоюзу розцінює підтримку України не менш цінною, ніж відносини з Польщею, Румунією чи країнами Балтії.
Нині триває процес реформування українського військово-промислового комплексу, йде ліквідація Укроборонпрому та перетворення в корпорації. Якраз спільні проєкти з Великою Британією дадуть Україні більше можливостей для швидшої трансформації та розуміння з боку Лондона чи дійсно в нас змінилася ситуація з корупцією.
