Нове середовище, незнайомий розпорядок, десятки запитань про службу, документи, здоров’я, фінанси чи родину — усе це може створювати додаткову напругу…
Одне з найважчих відділень Військово-медичного клінічного центру Західного регіону – це реанімація та інтенсивної терапії кардіологічної клініки. Саме сюди потрапляють всі важкі хворі на COVID, і саме тут триває головний бій зі смертю за їхні життя. Уже багато років у цьому відділенні працює медична сестра-анестезист старший сержант Наталія Процько.
– Мені подобається моя робота, – каже Наталія Богданівна. – Хоча вона часто дуже важка і виснажлива.
Кажуть, що лікарські групи, які працюють у реанімації, можуть за зміну втратити до кілька кілограмів ваги. А от як вирахувати їхнє постійне нервове напруження? Адже саме в це відділення хворі не приходять – їх привозять на спеціальних ношах, переважно – у несвідомому стані. І вже справа лікарів – не дати цим людям «перейти береги Стікса».
– Часто буває так, що потрібно миттєво реагувати на ситуацію, що склалась, – продовжує старший сержант Наталія Процько. – І ухвалювати єдине вірне рішення.
Із початком пандемії до роботи медиків доєдналась іще одна важка складова – робота з важкими хворими, які потенційно можуть становити загрозу життю і здоров’ю самих лікарів. Так, для військових медиків закупляють усі необхідні засоби індивідуального захисту, проводять постійний моніторинг їхнього стану здоров’я. Проте кожного разу потрібно усвідомлювати й долати острах, що потрапляєш до місця, де панує непомітна, але така реальна небезпека для життя. Та жоден із медиків не покинув свій пост.
– Ми самі обрали свій життєвий шлях, – каже Наталія Богданівна. – І я вважаю, що вибір був вірним.
Фото і відео автора
