У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Тихо, без помпезності та спалахів камер вінницький волонтерський екіпаж вирушив в ООС. Попереду — не менше ніж 3000 кілометрів, адже відвідати планують чимало підрозділів. Допомогу везе Юлія Вотчер. Фронтові дороги жінці добре знайомі, допомагає воїнам вона із самого початку війни. І хоча статистику вести все складніше, жінка каже, що це вже її 102-га поїздка. А допомагали їй зібратися всі вінничани — і давно знані активісти, і вихованці місцевих творчих колективів, і просто небайдужі громадяни.
Волонтерське авто заповнили не лише цукерками, кавою й локшиною, а й медичними ношами, утеплювачами, медичними препаратами. На фронт відвезуть ще й коштовну систему відеоспостереження.
— Систему відеоспостереження отримають захисники в Гранітному, а от солодощі та їжу розвеземо по всій лінії розмежування, — коментує Юлія Вотчер. — Їжа й техніка на війні — безумовно, потрібні речі, але кожного разу ми привозимо ще й дитячі малюнки із написами, аби наші військовики поверталися живими й неушкодженими.
