Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Про передумови виникнення міграційної кризи на кордоні між Білоруссю та країнами ЄС розповів перший заступник секретаря РНБО України Руслан Демченко, повідомляє Головне управління розвідки Міністерства оборони України.
Чинне керівництво в Мінську в унісон з Кремлем за звичною традицією намагається звинуватити у виникненні масового потоку біженців у напрямку Польщі, Литви та Латвії саме «колективний Захід».
З боку Росії та Білорусі постійно лунають закиди на адресу держав НАТО в тому, що саме їхня політика на Близькому Сході призвела до виникнення міграційної хвилі громадян, які намагаються протизаконно потрапити в ЄС. При цьому жодних підстав для дорікань білоруській владі у провокуванні й підтримці дій нелегалів, а тим більше взаємодії за цим напрямком з Росією, начебто немає.
Показовим є висловлювання С. Лаврова: «И конечно же, не забывать о том, откуда ноги растут, как у нас говорят. А ноги растут из той политики, которую западные страны, включая страны НАТО и Евросоюза, проводили многие годы в отношении Ближнего Востока и севера Африки».
Однак у реальності ситуація на кордоні Білорусі та ЄС є протилежною.
Ми є свідками реалізації чергового етапу комплексного сценарію дестабілізації ситуації в Євросоюзі та країнах пострадянського простору, спрямованого цього разу на досягнення кремлівсько-мінським тандемом своїх геополітичних цілей.
Красномовним підтвердженням такої оцінки є низка чинників:
- постійне збільшення кількості біженців на білорусько-польському кордоні (наразі відповідна цифра становить до 15 тисяч біженців і за прогнозами вона зростатиме й надалі) за одночасного зростання майже втричі, як порівняти з минулим роком, кількості авіарейсів до Білорусі з країн Близького Сходу;
- цілеспрямоване супроводження білоруськими прикордонниками нелегалів до ділянок державного кордону з Польщею зі слабким фізичним захистом (сітка, колючий дріт) для полегшення їхнього подальшого проникнення на територію ЄС;
- активне висвітлення підконтрольними білоруській владі телевізійними каналами подій у районі білорусько-польського кордону з широким використанням наративів про нібито жорстоке поводження поляків з нелегальними мігрантами.
Загалом тактичний арсенал поглиблення міграційної кризи є доволі широким, особливо коли для цього використовують ресурси не однієї, а двох держав. І це чудово розуміють її ініціатори.
Однак, попри синхронність дій Росії та Білорусі в організації проблем на кордоні з ЄС, у здійсненні ними відповідних кроків не можна назвати єдиних цілей. І тут важливо звернути увагу на інтенції саме тієї сторони, яка традиційно в таких випадках намагається залишитись у тіні, а саме Росії.
Так, РФ штучно організовує міграційну кризу, фактично використовуючи при цьому Білорусь для створення нової точки дестабілізації безпекової ситуації у Східній Європі.
Самі ці події відбуваються на тлі підписання угод (28 союзних програм) про подальшу інтеграцію РФ і Білорусі в рамках союзної держави. Тож російська сторона, забезпечуючи підтримку О. Лукашенка, без сумніву вимагатиме поступок з його боку у питаннях подальшої інтеграції двох держав, а де-факто домагатиметься тотального поглинання Білорусі.
Ключовим аспектом використання гібридних інструментів з боку РФ є приховування своєї ролі в будь-якій деструктивній діяльності за аналогією з тим, як це відбувалось у 2014 році у Криму та триває на сході України. Однак цього разу відповідне завдання для Росії значно полегшується, оскільки під удар фактично підставляється режим О. Лукашенка. Водночас досягається інша ціль — поле маневру для білоруської влади звужується.
Міграційна криза на білорусько-польському кордоні — один з інструментів Кремля для спонукання ЄС до переговорів з РФ щодо прискорення запуску «Північного потоку – 2», зменшення санкційного тиску на РФ, легалізації «Л/ДНР», визнання анексованого РФ Криму російською територією. Таким чином Кремль уже вкотре чужими руками розв’язує нагальні для нього проблеми.
Водночас ситуація, у якій саме РФ є головним ідеологом і куратором штучного загострення міграційної кризи на кордонах Євросоюзу, створює додаткові загрози для України.
Попри те, що сьогодні можливість відкриття Білоруссю «українського фронту» міграційної кризи зовні не є очевидною, маємо бути до неї готовими.
Саме тому керівництво держави наразі вживає заходів превентивного характеру як усередині України, так і за напрямом нашої взаємодії з міжнародними партнерами.
Лише скоординовані зусилля є запорукою ефективної протидії гібридній війні.
Підготував Дмитро Завтонов
