Успішну операцію провели бійці спецпідрозділу ГУР МОУ «Артан» спільно із суміжними підрозділами. Російські окупаційні війська ще з грудня минулого року…
Свого часу історія Катерини Нікітенко, яка стала першою жінкою-водолазом вітчизняних ВМС, сколихнула чи не всю країну. Воно й не дивно. Адже у свої 18 красуня-випускниця Ізмаїльського медичного коледжу безапеляційно вирішує йти до війська й укладає контракт з Військово-Морськими Силами Збройних Сил України. Майже рік Катя проходила військову службу на посаді фельдшера й забезпечувала водолазні спуски та спеціальну фізичну підготовку у Водолазній школі.
— Я дивилася на роботу інструкторів із захопленням та заздрістю, бо то була моя стихія, оскільки я виросла на лимані в Роздільнянському районі, а ще часто приїжджала на море в Одесу, — пригадує дівчина. — Тож чи варто й говорити, як мені кортіло спостерігати за всім тим не на суші, а зануритися самій. Звернулася до свого керівництва, бачила, що вагаються, але твердо заявила: «Не лише хочу, а й можу». І зовсім скоро розпочалася й моя водолазна підготовка.
Після того як Катерина отримала водолазну кваліфікацію, вона й не думала зупинятися на шляху до своєї мрії — стати першою серед жінок інструктором-водолазом. І це їй вдалося.
Як розповідає дівчина, навчальна програма інструкторського курсу була максимально насичена практичними заняттями. Так, учасники відпрацювали водолазні спуски в різних умовах на глибинах до 30 метрів, зокрема у відкритому морі, і навіть вночі, навчалися працювати із сучасним водолазним спорядженням, відпрацьовували різноманітні види водолазних робіт. Варто зауважити, що, крім вміння працювати під водою та володіти сучасним спорядженням, інструктор-водолаз має ще й керувати водолазними спусками на глибинах до 20 метрів та здійснювати медичне забезпечення спусків. Для цього треба вміти з таблицями лікувальної рекомпресії надавати допомогу аварійному водолазу, здійснювати реанімацію постраждалого за допомогою водолазної барокамери. До слова, ухвалення рішення щодо лікування — це завдання саме інструктора-водолаза.
— Ось уже два роки я на цій посаді. В мої обов’язки входить підготовка курсантів — як спеціальна фізична, так і безпосередньо водолазна справа. Мені подобається те, що я роблю, адже навчаючи інших, сам маєш змогу рости над собою, — говорить Катерина.
З власного досвіду вона радить «новачкам» завжди стежити за своїм самопочуттям, бо якщо для людини на суші звичайна застуда — дрібничка, то для водолаза вона може обернутися справжньою трагедією. Крім того, треба займатися спортом і стежити за справністю свого водолазного спорядження.
На сьогодні в інструктора-водолаза Катерини Нікітенко 70 годин під водою із зануренням на глибину до 30 метрів, а ще — мрія здобути вищу військову освіту.
— Якщо не підведе здоров’я, мені хотілось б стати «водолазним спеціалістом». Гадаю, це цілком реально, адже ще майже два роки тому я лише мріяла про інструкторські курси, а сьогодні вже готую курсантів-водолазів. Крім того, маю звичку: коли хтось сумнівається у моїх силах, доводжу, що вони помиляються, — ділиться планами на майбутнє дівчина.
А ще Катерина — кандидат в майстри спорту з акватлону, має чимало спортивних досягнень і нагород. Зокрема, вона є переможницею всеукраїнських змагань з акватлону, що проходили в Одесі у 2020 році. Тоді дівчина-водолаз в індивідуальному заліку продемонструвала справжній бійцівський дух і неабияку витривалість, не залишивши жодного шансу суперникам, вона виграла всі поєдинки й посіла перше місце. І це при тому, що акватлон називають спортом бойових плавців, адже не кожен може витримати поєдинок під водою на затримці дихання.
— Цей вид спорту, по суті, готова база для підготовки водолазів, рятувальників, моряків. Спортсмен-акватлоніст підготовлений до екстремальних ситуацій на воді та під водою і готовий миттєво відреагувати на небезпеку. Це все повинен вміти й водолаз, — говорить Катя.
Також Катерина Нікітенко має активну життєву позицію щодо рівності жінок і чоловіків, тому цього року у вересні взяла участь як спікерка у ювілейному V українському жіночому конгресі «Лідерство жінок як цінність».
Фото автора
