Йдеться про електроніку, яка є «мозком» сучасної зброї. Саме вона забезпечує точність наведення, стабільність польоту, обробку сигналів і передачу даних. Без цього…
— В армії я з 2015-го, а на війні з 14-го, — усміхається Сергій, військовослужбовець механізованої бригади імені Костянтина Острозького. — Так сталося, що російського агресора на Донбасі я зустрів, будучи уже воїном Добровольчого українського корпусу. А вже за рік підписав контракт зі Збройними Силами України.
Ще до війни Сергій навчався на економічному факультеті в Опольському університеті, що в Польщі. Після другого курсу, у 2014 році, хлопець приїхав на зимові канікули додому — на Черкащину. Проте всі новорічно-різдвяні свята зустрів на Майдані, разом з усіма іншими учасниками Революції Гідності. Там же й познайомився із хлопцями та дівчатами, з якими вирішив далі боротись за світле, європейське майбутнє держави.
— Я мав би повернутися до Польщі та продовжити навчання, адже залишалось довчитись ще 2 роки. Утім, те, що коїлось у нашій державі на той час, не давало мені спокою, я не міг дивитись в очі своїм друзям та іноземним колегам, навчаючись спокійно за кордоном, — пригадує Сергій. — Тоді навіть особливо ніхто й не розумів, чим закінчиться Революція, та коли почалась окупація Криму — я без вагань взяв до рук зброю, аби захистити Україну.
Після прискореного військового вишколу в Десні, де на той час проходили підготовку тисячі військових та добровольців зі всієї України, Сергій вирушив на Схід. Боронив українську землю в Пісках, Авдіївці, Мар’їнці та інших населених пунктах Донеччини і Луганщини.
— Щодо перебування в районі бойових дій, то було важко майже всюди, адже це війна, — каже український воїн. — Та, мабуть, найгарячіше було в Авдіївській промзоні. Там ворог обстрілював наші позиції практично цілодобово, під час одного з обстрілів загинув мій друг, Герой України Андрій Кизило. Проте ми дали гідну відсіч російському агресору, що зазнав тоді величезних втрат.
Сергій одружився буквально два місяці тому. Мріє, аби швидше окуповані землі повернулись до України, а тоді й він повернеться до своєї сім’ї. Та, можливо, все ж продовжить і завершить навчання.
