Йдеться про електроніку, яка є «мозком» сучасної зброї. Саме вона забезпечує точність наведення, стабільність польоту, обробку сигналів і передачу даних. Без цього…
Здобувши вищу освіту, Валерій Вишняков 18 років займався науковою роботою в Інституті чорної металургії у Дніпрі. Наразі ж він успішний ІТ-фахівець − тестувальник програмного забезпечення. У цій, здавалося б, цілком цивільній біографії Валерій пройшов кілька етапів, нерозривно пов’язаних із військом та захистом своєї країни.
Оскільки під час навчання науковець закінчив військову кафедру і став офіцером запасу, у 2015 році, в один із найважчих періодів російсько-української війни, Валерія Вишнякова призивають на військову службу та направляють на офіцерські курси підвищення кваліфікації. По їх завершенню він був направлений одразу в зону АТО на Приазов’я, де розпочав службу в одній з бригад морської піхоти.
Офіцер-артилерист пригадує, що спочатку було досить складно.
− Люди в моєму підрозділі представляли практично усю Україну. Переважна більшість з них – мобілізовані різноманітних цивільних професій та соціального стану. Своєрідний зріз суспільства, − розповідає Валерій. − У мене не було досвіду роботи на командних, офіцерських посадах з управління великою кількістю людей в таких ситуаціях. Лише за півтора – два місяці «активної адаптації» знайшов спільну мову з підлеглими. Тож з часом притерлися, почали працювати злагоджено.
Від їхньої роботи на цій ділянці залежало дуже багато.
− Зазвичай вдень було спокійно, а от із сутінками і до третьої години ночі ворог проявляв значну активність. Мало не щоночі доводилось відпрацьовувати ворожі цілі. До того ж переміщення підрозділу на вогневі чи запасні позиції значно ускладнювали щільна забудова місцевості та велике скупчення наших військ, − пригадує офіцер.
Проте з поставленими завданнями Валерій Вишняков та його підлеглі успішно впорались. Уже у 2016 році його та більшість інших мобілізованих було з почестями звільнено в запас.
Відтоді в офіцера залишилось чимало яскравих спогадів, міцний зв’язок із побратимами і, що важливо, значний бойовий досвід. Повернувшись до цивільного життя, Валерій не зміг попрощатися з Морською піхотою України і записався до оперативного резерву першої черги, щоб у разі потреби прийти на допомогу побратимам.
Нещодавно старший лейтенант Валерій Вишняков взяв участь у зборах з резервістами, які проводились на базі окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. На час зборів він був призначений командиром вогневого взводу гаубичної батареї.
− Люди дуже задоволені, нам вдалось відновити свої військові знання та навики, а також отримати чимало нової інформації, − розповідає Валерій. − Особисто знаю декількох резервістів, які планують незабаром підписати контракт.
Наразі черговий військовий етап у житті Валерія Вишнякова завершено, проте він переконаний, що служба в резерві надає йому чудову змогу як будувати цивільну кар’єру, так і залишатись у когорті оборонців рідної землі, бути готовим у разі потреби знову стати на захист країни.
Фото авторів
