Саме цей бомбардувальник є носієм ракет типу Х-22, якими країна 404 постійно обстрілює Україну. Традиційно, АрміяInform дізналася, як на болотах…
За декілька років футбол став для них частиною життя і певною реабілітацією після повернення з фронту. І за невеликий проміжок часу ветерани АТО/ООС Чернігівської області створили досить потужну футбольну команду, яка грає і наразі. Утім, разом з радістю перемог та відчаєм поразок, на думку самих гравців, існує низка проблем, які потребують вирішення з боку місцевої влади, аби ветеранський футбол Сіверського краю розвивався та набирав обертів. Тож, що це за проблеми і як самі воїни бачать їх вирішення, розбирався кореспондент АрміяInform.
Транспорт, спортивний одяг та футбольний інвентар — основні проблеми
Раніше вони збиралися та грали як аматори. Проте згодом тренер ретельно вивчав особисті навички та натхнення кожного гравця. Завдяки цьому і стало можливим створення футбольної команди.
— Я раніше проходив службу в поліції, виконував завдання на Сході України. Певний час вже на пенсії. Загалом нашу команду становлять діючі військовослужбовці ЗСУ та ветерани, які проходили або наразі проходять службу в органах Національної поліції. У 2019 році ми об’єдналися з військовослужбовцями Чернігівського гарнізону і вирішили створити власну футбольну команду дивізіону «Північ» Всеукраїнської ліги учасників АТО — «Старт АТО» Чернігів, — розповів тренер та капітан зазначеної футбольної команди, ветеран АТО/ООС Дмитро Тарасенко.
Велика жага до перемоги дозволила чернігівським футболістам у перший рік існування команди посісти четверте місце у своїй групі і потрапити до фінальної частини чемпіонату, яка відбувалася на навчально-тренувальній базі київського «Динамо» у Кончі-Заспі. За регламентом лише чотири перші команди з кожного дивізіону, яких наразі 6, можуть туди потрапити. У подальшому визначать і переможця цього турніру на стадіоні імені Валерія Лобановського в Києві.
Великою проблемою для футболістів, що існує і нині, є транспорт, який потрібен для проведення виїзних матчів у Сумській, Київській та Житомирській областях.
— Дуже сильно в цьому нам допомагає керівництво оперативного командування «Північ», яке періодично надає свій транспорт для проведення змагань в інших містах, та військового медика для домашніх матчів. Водночас вільний транспорт у військових є не завжди, і ми намагаємося домовитися з місцевими перевізниками, аби це було для нас не дуже затратно. Деякі хлопці використовують власні авто. Але це потребує певних коштів із власної кишені, — зазначив Дмитро Тарасенко.
Тягар фінансових затрат на транспорт вплинув на те, що воїни не змогли торік виїхати на декілька виїзних футбольних поєдинків, і як наслідок — гідно не закінчили турнір.
Через фінансові труднощі деякі футболісти хотіли навіть піти з футболу, проте постійно щось зупиняло, адже команда, яка ледь існувала, показувала досить пристойні результати.
— На початку року я мав розмову з президентом Федерації футболу Всеукраїнської ліги учасників АТО Русланом Руденком, який всіляко переконував, що команда має залишитися, та обіцяв допомогти. І ми поки що залишаємося грати в чемпіонаті, — зауважив Дмитро Тарасенко.
Поряд із транспортною проблемою певних затрат вимагає і забезпечення однаковою спортивною формою, спортивними костюмами та спеціальним інвентарем, зокрема футбольними м’ячами і сітками.
Кошти на відрядження, власне футбольне поле та премії
— У деяких футбольних командах нашої ліги поряд з іншим забезпеченням місцева влада передбачає кошти на премії для футболістів за переможні матчі. Це команди «Побратим» з Броварів, «Ураган» з міста Суми тощо. Тож багато, все ж таки, на мою думку, залежить від місцевої влади, — розповів тренер з Чернігова.
Водночас потребує вирішення і питання власного футбольного поля зі штучним покриттям. Нині на таких грають майже всі футбольні команди.
— Напевно, лише наша команда грає в лізі учасників АТО на місцевому стадіоні, де покриття у дуже поганому стані. Хоча тут є і позитивний момент — це для нас абсолютно безкоштовно. — зазначив тренер. — У місті є два футбольних поля зі штучним покриттям, але їх нам можуть надавати лише на комерційній основі. Звичайно, коштів на це немає.
За підрахунками ветеранів, вартість оренди штучного футбольного поля для однієї гри коштує майже 3 тисячі гривень, а для 9 домашніх матчів близько 30 тисяч гривень. Загалом, аби футбольній команді функціонувати повноцінно, потрібно близько 300 тисяч гривень на рік.
Вирішення наявних проблем воїни бачать у тісній співпраці з місцевою владою, з наданням фінансування з обласного чи міського бюджету, що передбачає обов’язкову звітність витрачених коштів. Адже спонсорська допомога тут не є дієвою.
Фото Дмитра Тарасенка
