Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Сьогодні 84-ті роковини початку розстрілів української культурної, наукової та політичної еліти в карельському урочищі Сандармох – тих, кого називають «розстріляним Відродженням». Ця кривава подія стала одним із сумних символів Великого терору, організованого та здійсненого більшовицьким режимом.
Найбільшу групу в’язнів – 1111 осіб – за наказом з Кремля розстріляли з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року. Серед приречених на смерть були 290 українців – всі, як зазначалося у «розстрільних списках» – «українські буржуазні націоналісти». Серед них: фундатор нового українського театру Лесь Курбас; один із найталановитіших українських прозаїків Валер’ян Підмогильний; драматург, громадський і освітянський діяч, газетяр, редактор Микола Куліш; науковець, поет, перекладач західноєвропейської та античної літератури Микола Зеров; історик, політичний діяч Матвій Яворський; український політик, громадський діяч, прем’єр-міністр УНР, один із засновників УАПЦ Володимир Чехівський та багато інших.
Перші акції Червоного терору почалися ще в 20-х роках, але свого апогею, небаченого і нечуваного розмаху сягнули в 30-х роках. Сталіну потрібна була слабка республіка, повністю залежна від волі Кремля. Українська еліта була знищена.
У липні 1997 року громадські активісти віднайшли місце масових страт людей. Вони з’ясували, що лісове урочище Сандармох (близько 10 гектарів) стало братньою могилою для майже 7 тис. розстріляних органами НКВС людей різних національностей. 27 жовтня того ж 1997 року тут вперше провели Дні пам’яті, в яких взяла участь й делегація з України. Було встановлено дерев’яний український хрест. 2004 року Товариство української культури «Калина» коштом світового українства спорудило у Сандармоху гранітний козацький хрест «Убієнним синам України».
