Про це оператор безпілотних літальних апаратів батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Дмитро, який щойно повернувся на службу…
Коли, готуючи матеріал, кореспондент АрміяInform попросив пресофіцерку окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила познайомити з найкращим командиром гармати, він думав, що спілкуватиметься з пропаленим війною сержантом середніх років. Та шаблонне сприйняття реалій армійського життя не спрацювало: співрозмовником виявився 21-річний хлопчина!..
Старший солдат Михайло – один із найкращих командирів розрахунків самохідної гармати великого калібру 2С7 «Піон».
– Михайло – хоча й за віком молодий, але військовослужбовець сумлінний і командир здібний та перспективний, – розповідає комбат. – Він прийшов служити до бригади лише минулого літа – та й то на строкову. Але відразу ж проявив себе якнайкраще, виявив бажання бути командиром гармати, і ось уже рівно рік, як уклав свій перший контракт. Тепер хлопець дає фору і досвідченим молодшим командирам! Так, нещодавно в нас у дивізіоні відбувалися заліки, і дехто з колег-офіцерів не вірив мені, коли я озвучував показники, з якими розрахунками Михайла вкладається в нормативи. І командир дивізіону був приємно здивований результатами!
Приміром, такий норматив, як виставлення гарматного коліматора – замість півтори хвилини Михайло виконує за 50 секунд. Його розрахунок просто миттєво займає вогневу позицію. І так – на «відмінно» або з перекриттям часових показників − він та його невеличкий військовий колектив виконує абсолютно всі нормативи зі спеціальної підготовки!
Молодий за віком не лише Михайло – у свій 21 він у розрахунку – найстарший! Є ровесники, але молодші за місяцями, а є й 19-річні юнаки! І ще одна особливість цього мініколективу полягає в тому, що майже всі вони, окрім одного житомирянина – уродженці Донеччини!
Коли розпочалась російська агресія проти України Михайлу минуло лише 14. Можливо, тому він та більшість його однолітків, із ким спілкувався останніми роками в рідному Мирнограді, і виросли справжніми патріотами України. Адже на власні очі бачили, хто є агресором, і хто чию землю обороняє. І напевно, саме тому, каже Михайло, відсотків двадцять із його кола спілкування в рідному місті нині проходять службу в лавах Збройних Сил України.
…Строкова для хлопчини розпочалася у навчальній частині в Старичах. Після цього – Дівички, і вже скоро Михайло усвідомив, що служба – це «його», та уклав свій перший контракт. Наразі минула лише його третина, рік, але командир гармати впевнений, що буде продовжувати й надалі. У його найближчих планах – здобуття відповідної освіти та сержантського звання, аби відповідати посаді не лише навичками та вміннями. Потім, говорить артилерист, можливо, навчатиметься й далі, торуючи дорогу в офіцерське майбутнє.
А неоціненний досвід Михайло набував на рідній Донеччині, куди вирушив у складі підрозділу вже за два місяці після укладання контракту. У районі відведення артилерії гармаші тренувалися та відточували свої навички та вміння. Обслуговували важку потужну техніку, проводили заняття у полях, вправляючись у швидкості заходу на вогневі позиції та їх залишення, наведенні на ціль. Саме там Михайло і вчився бути командиром гармати – і як фахівець-артилерист, і як молодший командир. І це йому вдалося якнайкраще.
