Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Ізраїльські вчені винайшли новий спосіб для пошуку мін, що залишилися після війни. Недарма кажуть, що для саперів мирного часу не існує – міни, снаряди, гранати зберігають руйнівну силу навіть за десятки років, несучи смерть і каліцтва. Тому нова розробка вкрай важлива. Річ у тім, що міни, які залишилися від минулих війн, не тільки ізраїльська проблема.
Як вважає начальник школи саперів Кам’янець-Подільського Об’єднаного навчально-тренувального центру Сил підтримки ЗСУ підполковник Микола Маковський, на розмінування Донбасу після перемоги буде потрібно попередньо 25-30 років, а скільки життів забере прихована смерть – невідомо.
В Ізраїлі на Голанських висотах площа старих мінних полів становить 20 тис. гектарів. Їхнє розмінування – робота довга, небезпечна і дорога.
З плином часу частина мін усе ж таки втрачає свої руйнівні властивості, але донині дистанційного способу визначити, яка міна ще небезпечна, а яка вже ні – не існувало. Нова розробка професора Шімшона Бєлкіна з Інституту біологічних наук і професора Аарона Аграната з відділення прикладної фізики Єврейського університету може змінити цю ситуацію.
Учені навчилися вирощувати колонії бактерій, які реагують на пари вибухових речовин, а саме: вони починають світитися у видимому діапазоні, і це світіння можна спостерігати неозброєним оком. Також це світіння надійно ідентифікується дистанційно за допомогою датчиків, що позбавляє сапера від необхідності заходити на мінне поле і вступати в контакт із мінами.
«Протягом кількох років ми намагалися знайти спосіб знешкоджувати міни без небезпеки для людей і тварин, – розповів професор Бєлкін. – При цьому ми виходили з того, що міни не герметичні, і вибухова речовина в них поступово переходить у ґрунт, а його пари накопичуються в повітрі. Ось чому міни чують собаки. По суті, вони чують не міни, а вибухівку. Але замість собак ми використовуємо бактерії. Виявилося, що найкраще на вибухівку реагують бактерії кишкової палички. На мінне поле їх доставляють за допомогою звичайного дрона», – зазначив професор Шімшон Бєлкін.
За словами вчених, реагувати на конкретні види вибухівки бактерії «навчали» методами генної інженерії. Наприклад, вони вже вміють світитися, відчувши пари речовини під назвою ДНТ (Динітротолуол або динітротолуен. – Ред.) одного з продуктів розпаду тринітротолуолу. Для отримання можливості кишкової палички світитися вчені використовували гени бактерій, що мешкають у морі й випромінюють світло у природних умовах. До мін бактерії доставляють у крихітних гранулах гідрогелю. До того ж ДНТ – високотксична речовина, і собакам небажано довгий час працювати у їхніх випаровуваннях.
«Це перший у світі метод, що дозволяє дистанційно виявляти міни без ризику для життя людей або тварин, -– підбили підсумок вчені. – Наші бактерії роблять це швидко, крім того, вони дешеві та повністю біорозкладні. І навчити їх можна знаходити не тільки вибухівку, а й інші речовини».
