Під час цих дій, як відомо, важливі бойові завдання покладаються на підрозділи Річкової флотилії ВМС ЗС України. Сприяючи військам, що…
АрміяInform продовжує серію публікацій про військові професії. Цього разу мова піде про командира роти OPFOR.
Які завдання виконує його підрозділ? До чого має бути готова сім`я такого командира? Та як він відбирає людей до себе у роту? Про це нашому кореспонденту розповів офіцер Міжвидового центру підготовки ЗСУ із позивним «Койот».
Вміти виявити в натовпі перевдягнутих бойовиків та провокаторів
Звісно, більшість читачів може спитати, що означає англомовна абревіатура OPFOR? Так от, ці підрозділи на навчаннях або тренуваннях грають роль поганих хлопчиків. Тобто, «опфорівці» мають протидіяти підрозділам ЗСУ, тим самим навчаючи наших військових бути готовими до справжніх бойових дій.
-«OPFOR (opposing force – англ.) – українською означає «підрозділ для позначення дій противника». Це «винахід» наших партнерів: в арміях НАТО підрозділи OPFOR – військова еліта. Бо там служать тільки ті, хто має величезний бойовий досвід… Підрозділи, які тренуємо ми, матимуть справу не з мішеням, а з живим противником. Це особлива підготовка до бойових дій, коли твій геній і геній ворога змагаються – хто кращий, – розповідає «Койот».
За його словами, в українській армії теж більшість особового складу у підрозділах OPFOR – військовослужбовці, які брали участь у бойових діях з підрозділами російської армії та підготовленими нею бойовиками. Відповідно, вони вміють поводити себе, як цей противник – знають тактику його дій і розуміють, наскільки чесно чи нечесно він воює.
-Моя рота OPFOR, протидіючи бригадам ЗСУ, використовує такі самі тактичні методи, які наш нинішній противник використовує проти української армії, – наголошує офіцер Міжвидового центру підготовки.
Він згадує, що вже декілька разів на полігоні проти бригад ЗСУ його рота відпрацьовувала «протидію цивільного населення». Як це використовувалось у 2014 році проти нашій армії.
-Для цього мої військовослужбовці перевдягались у цивільне. Бригада ж, якій ми протидіяли, мала поводити себе згідно норм міжнародного права. Це важко, звісно. Бо треба вміти думати нестандартно, щоб і натовп вгамувати, не спровокувати, і не бути із цивільними жорстоким. І одночасно треба вміти виявити у натовпі перевдягнутих бойовиків, провокаторів… – стверджує військовий.
Нині основний напрямок підрозділу – «бій в урбанізованій місцевості»
Він зауважує, що під час відбору людей до своєї роти йому не так важлива фізична підготовка – це ті речі, які можна підтягнути. Навіть, якщо були бойові травми або поранення, все одно можна знайти людині застосування. Але головне, що цікавить «Койота» – участь у бойових діях.
-Чим її більше, тим краще. У такої людини більше напрацювань та навичок. І вона може себе нестандартно показати у бою, коли ми граємо роль противника. Наприклад, нещодавно ми до лінії оборони бригади, якій протидіяли, підповзали півтори кілометри. Група швидкого реагування нашого «противника» приїхала, але допустила помилку. Вони розраховували, що ми ще не підійшли до лінії їхньої оборони. А ми вже зайняли її. Тож наступного разу вони знатимуть, що під’їжджати треба вже спішеними, підходити до лінії оборони у бойовому порядку, щоб не потрапити у засідку.
Співрозмовник каже, що нині основний напрямок у його підрозділу – «бій в урбанізованій місцевості»:
-Це коли на наш підрозділ OPFOR наступають, а ми обороняємося. Або навпаки…Також ми на полігоні постійно проводимо атаки нашими диверсійно-розвідувальними групами (ДРГ – ред.) на підрозділи, які проходять підготовку. Бо не секрет, що на початку війни була у нашому війську проблема із протидією ворожим ДРГ, – зазначає офіцер.
«Ми вчимо бути постійно готовими до удару»
Він розповідає, що його рота, протидіючи бригадам ЗСУ, вчить їх бути готовими до методів нечесної війни, які використовує РФ. Наших воїнів вчать, як діяти коли противник перевдягається у цивільне і на цивільних машинах атакує блокпост.
-І військовослужбовець ЗСУ не може стріляти у будь-яку машину, що під’їжджає. Ми, коли так позначаємо дії противника, в останній момент, під’їхавши на машині, витягуємо зброю і обстрілюємо блокпост. Тобто, всі елементи нечесної війни, які використовує нинішній ворог, стараємося впровадити. І все це для того нами на тренуваннях робиться, щоб українські військовослужбовці розуміли, як діяти у реальній ситуації, – наполягає співрозмовник.
Він згадує, що нещодавно його рота грала роль коригувальників вогню у селі.
-І бригада, яка тренувалась, мала нас виявити за радіоперехопленнями. І якщо вони за певний час цього не зробили, то вважалось, що по їхніх позиціях здійснено арт-обстріл, і підрозділ поніс втрати, наприклад, у техніці. Тобто, ми вчимо бути постійно готовими до удару, – зазначає командир роти OPFOR.
«Якщо «заходить» бойова бригада на тренування, то весь час присвячуєш їй»
«Койот» каже, що нині його рота веде відеозапис тренувань.
-Це зручно, бо потім командир підрозділу, якому ми протидіяли, підходить до нас та просить відео скинути, аби зробити аналіз… Взаємодія наша із підрозділами, які тренуємо, може йти двома шляхами: або я розповідаю хлопцям про їхні помилки одразу після тренування, або пишу аналіз підготовки бригади, де вказую, що ми, як підрозділ OPFOR, зробили, і як на це відреагував противник, – підкреслює офіцер.
Він розповідає, що для тренувань вони використовують систему LASERTAG.
-Вона дозволяє проводити тренування у темпі справжнього бою. Дозволяє працювати як з холостими боєприпасами, так і без них. У системі LASERTAG тепер є спеціальний браслет, який тебе б`є струмом, якщо по тобі влучили. Це привчає бути уважним, не робити помилки. Коли ж працюємо на коротких дистанціях, то використовуємо зброю для пейнтболу. Вона теж дозволяє фізично «відчути» військовослужбовцю власну помилку, – зазначає командир роти.
…Співрозмовник каже, що на полігоні він працює за звичайним графіком.
-Але якщо «заходить» бойова бригада на тренування, то весь час присвячуєш їй. Бо вже залежиш від графіку бригади: якщо вони о 8-й годині ранку «атакують», то і ти вже о 8-й на полігоні. І можеш «в полі» бути сутки-двоє. Для твоєї родини це, звісно, трохи важко… Тому від сім`ї потрібні просто терпіння та розуміння.
