Саме цей бомбардувальник є носієм ракет типу Х-22, якими країна 404 постійно обстрілює Україну. Традиційно, АрміяInform дізналася, як на болотах…
Навчалися, дружили, закохувалися…Займалися спортом, захоплювалися музикою, любили мандрувати. Доля звела їх разом, бо були об’єднані загальною мрією – підкорити небо…
Доля звела їх разом страшного вечора 25 вересня 2020 року…В цей день вони не повернулися з польотів…Всі талановиті хлопці, перспективні льотчики, з неймовірною жагою до неба та любов’ю до авіації.
Через рік – спогади, квіти, траурні урочистості, замість довгоочікуваного офіцерського випуску… Багато фотографій, де пам’ять – наполовину чорно-біла, наполовину кольорова. Але в наших з вами силах зробити її живою, не забронзовілою.
Вдивляючись в кожне обличчя на фото, схиляємо голови в пам’ять про військовослужбовців, які загинули, виконуючи свій військовий обов’язок.
Ми пам’ятаємо кожного…Сьогодні, завтра, завжди!
Майор КИШЕНЯ Богдан Вячеславович, 10.02.1990 р.н. – командир авіаційного загону транспортної авіаційної ескадрильї навчальної авіаційної бригади, льотчик ІІ класу. За плечима пілота більше ніж 700 годин нальоту. Він змалку мріяв про небо та літаки. Вибираючи майбутню професію, Богдан не вагався ні хвилини, і у 2007 році вступив до Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Після випуску розпочав військову службу в Мелітополі. А 2008-го перевівся до рідного Чугуєва в навчальну авіаційну бригаду, де розпочав підготовку курсантів. Справжній професіонал, досвідчений льотчик, досконало знав цей тип літаків, також освоїв Іл-76МД. У Богдана залишилися дружина та син.
Капітан ОСТАПЕНКО Олексій Георгійович, 15.11.1991 р.н. – штурман авіаційного загону транспортної авіаескадрильї. У свої 28 років молодий офіцер мав понад 700 годин нальоту. Він неодноразово підіймався у небо з курсантами. За час служби підготував не один десяток штурманів. Олексій – штурман-інструктор від Бога, міг навчити будь-яким тонкощам підопічних. Він жив своєю професією і досконало знав її. За порадою до нього зверталися й старші за віком штурмани-інструктори. Капітан Олексій Остапенко ніколи не зупинявся на досягнутому, завжди намагався вдосконалюватися. 2014-го успішно закінчив курси штурмана літака Су-27М. Він увесь час проводив біля літака, спілкувався з курсантами, навчав їх тому, чого не дають підручники. Олексій завжди був відкритим, цілеспрямованим і чуйним. У нього залишилися дружина й донька.
Капітан ДОБРЕЛЯ Дмитро Денисович, 13.11.1991 р.н. – другий штурман корабля. 28-річний капітан Дмитро – випускник Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Офіцер розпочав службу льотчиком авіаційної ланки у бригаді тактичної авіації в Миргороді. Закінчив курси фахівців груп бойового управління, а також курси льотчика літака Су-27. У 2018 році перевівся до Чугуєва. До 203 бригади він прийшов відносно недавно, але швидко потоваришував з новим колективом. Дмитро не уявляв свого майбутнього без літаків. Був дуже доброзичливою людиною, нікому не відмовляв у допомозі. У вільний час займався програмуванням – це було його друге захоплення після літаків.
Старший лейтенант КОЗАЧЕНКО Олег Михайлович, 11.07.1980 р.н. -бортовий авіаційний технік. Був мудрий і розсудливий, завжди готовий допомогти порадою молодим колегам і передати їм свій досвід, набутий упродовж 22-х років військової служби. Молоді армійці тягнулися до нього, поважали. За свої професійні навички мав класну кваліфікацію «майстер».
У 2014-му Олег Михайлович за власним бажанням був відправлений в район бойових дій на Донбас. Декілька місяців боровся з окупантами – має Президентську та відомчу відзнаки за участь в АТО, які вважав головними нагородами в житті.
Олег родом із Чернігівщини. Військову службу розпочав на Миколаївщині, а після скорочення ракетної частини, у 2000-му продовжив службу в Чугуєві в авіаційній бригаді. Спочатку був контрактником, а після службових успіхів і заочного здобуття вищої освіти в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба йому було присвоєно офіцерське звання. Харківщину вважав малою Батьківщиною, бо саме тут зустрів своє кохання – харків’янку Марину Миколаївну. Пізніше, у 2013-му в них народився син Матвій.
Старший лейтенант МСУЯ Ашраф Азізович, 08.08.1991 р.н. – штурман корабля авіаційного загону пошуково-рятувального забезпечення транспортної авіаційної ескадрильї. В Чугуївській навчально-авіаційній бригаді його по-дружньому називали – «наш Орел». Попри своє танзанійське походження, він завжди гордо називав себе українцем, а в рідному Харкові, де народився і виріс, брав участь у численних конкурсах із вивчення рідної мови. Він змалку мріяв про військо. У старших класах остаточно вирішив стати армійським льотчиком і у 2012-му він вже курсант льотного факультету Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Завжди перший – диплом із відзнакою за навчання у видовому виші, відмінник, був направлений для проходження подальшої служби до Чугуєва. Дуже веселий, комунікабельний та енергійний. Усі, хто знали його, кажуть, що він чудово виконував сучасні українські пісні, а перед вильотами різними жартами піднімав настрій усій ескадрильї.
Прапорщик ШИРОЧУК Олег Миколайович, 10.11.1979 р.н. – старший бортовий механік. Більшість товаришів Олега називала «Рятівником», бо в юності він кілька років прослужив у ДСНС, тому в календарі мав дві професійні дати. Та на святкування в нього особливо часу не вистачало. Адже був батьком-одинаком і виховував сина Андрія. Дуже порядна та відповідальна людина. У вільні хвилини Олег любив розповідати про досягнення сина, успіхами якого він дуже пишався.
Прапорщик ІВАНОВ Євгеній Сергійович, 20.03.1978 р.н. – старший повітряний радист. «Сергійович» – був найстаршим із членів екіпажу Ан-26Ш. Йому було 42 роки, він мав за плечима майже 24 роки військової служби. Нарівні з молодими виконував нормативи з фізпідготовки та перебував чи в не найкращій спортивній формі в ескадрильї. Адже активно бігав, піднімав гирі, а взимку – грав у місцевій хокейній команді «Альянс».
Євгеній родом із Чугуєва, чим дуже пишався. Продовжуючи славні традиції воїнів-українців, боронив рідну землю на Сході України.
Без нього осиротіли дружина Олена та тринадцятирічний син Олексій.
Молодший сержант АНДРУЩЕНКО Дмитро Романович, 08.09.2000 р.н. – дуже відповідальний, впевнений у собі командир, відмінник. Випускник Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» м. Харків. Цілеспрямований та наполегливий, постійно працював над собою та удосконалював свої вміння і навички. Дуже світла та доброзичлива людина, мав повагу у особового складу. Мріяв продовжати сімейну династію.
Солдат БОЙКО Олександр Анатолійович, 04.12.2000 р.н. – майстер м’яча: завзятий спортсмен, захоплювався футболом. Постійно брав участь в університетських змаганнях. Дружелюбний, відповідальний, добрий.
Солдат БУЛІЙ Ростислав Володимирович, 03.08.1998 р.н. – логік та технар. Закінчив Самбірський технікум економіки та інформатики у 2017 році. Захоплювався боксом та футболом, брав участь в університетських змаганнях. Врівноважений та дружелюбний.
Солдат ВІЛЬХОВИЙ Віталій Богданович, 27.06.2000 р.н. – мав неймовірну жагу до навчання, дуже допитливий. Випускник Львівського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут 2017 року. Захоплювався волейболом, легкою атлетикою, але улюбленим видом спорту вважав спортивну гімнастику – Ворка́ут (Workout). Дуже відповідальний, серед товаришів був лідером. Командири згадують про нього як про веселого та ввічливого хлопця.
Солдат ДОНЕЦЬ Дмитро Євгенович, 16.07.2001 р.н. – справжній гросмейстер: проявляв любов до шахів. Також займався легкою атлетикою, хокеєм. Марив літаками, цікавився літакобудуванням та історією. Мріяв продовжити сімейну справу.
Солдат ЗИБЮК Костянтин Олегович, 15.07.2001 р.н – майстер різьби по дереву: своїми руками зі звичайної деревини міг зробити витвір мистецтва. Захоплювався кіберспортом. Командири згадують про нього як про скромного, чесного, дисциплінованого курсанта. Мріяв продовжити військову династію.
Солдат КЛЕВЕЦЬ Олександр Олександрович, 23.05.2001 р.н. – мав неймовірну жагу літати: з дитинства багато часу проводив на аеродромі. Жваво цікавився історією, займався парашутним спортом, захоплювався боксом. Мріяв продовжити сімейну династію.
Солдат МАТВІЙЧУК Богдан Миколайович, 23.04.2001 р.н. – “мав загострене почуття справедливості”, – згадують про нього друзі та командири. Захоплювався футболом, брав участь в університетських змаганнях. Завжди доброзичливий, щирий та усміхнений.
Сержант МИКИТЧЕНКО Миколай Анатолійович, 22.01.1998 р.н. – «мрія з дитинства – підняти самостійно у небо літак», – написав при вступі до вишу, проходячи опитування. Випускник Військового коледжу сержантського складу Харківського національного університету Повітряних Сил 2018 року. Надійний товариш та вірний друг, завзятий фанат баскетбольного клубу «Соколи». Спортсмен – займався плаванням, змішаними єдиноборствами. Неймовірно комунікабельний, дружелюбний, веселий.
Солдат СКОЧКОВ Олександр Ігорович, 5.04. 2000 р.н. — пишався батьком-Героєм, мріяв стати професійним льотчиком та продовжити сімейну справу. Захоплювався кросфітом. Наполегливий, цілеспрямований. Друзі згадують про нього як про доброго, чуйного товариша.
Солдат ШЕРЕМЕТ Руслан Едуардович, 26.10. 2000 р.н. — «чутливий та розсудливий, але разом з тим принципіальний та цілеспрямований», – згадують про нього численні друзі. Любив побалувати друзів або родичів своїми кулінарними шедеврами. Надихався японською культурою, обожнював мандрувати.
Солдат ДУДЛА Артем Михайлович, 06.2.1999 р.н. – майстер з приколів: відрізнявся тонким почуттям гумору та здатністю до жартів, чим згуртовував весь колектив. Закінчив Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою «Патріот» у 2016 році. Ерудований, цікавий співрозмовник. Багато часу приділяв заняттям спорту. Мав повагу як серед командирів та педагогів, так і товаришів, завдяки вмінню спокійно та врівноважено приймати рішення.
Солдат ПОМЕРАНЦЕВ Андрій Андрійович, 12.12.1994 р.н. – дослідник чистої природи: пройшов десятки, якщо не сотні кілометрів горами України. Захоплювався туризмом. Випускник Миколаївського коледжу транспортної інфраструктури Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна 2014 року. Займався спортом, жваво цікавився технікою. Характер мав спокійний, стриманий.
Солдат РОСПОТНЮК Андрій Юрійович, 15.08.1999 р.н. – справжня душа компанії, легко знаходив спільну мову будь з ким. Закінчив Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою у 2016 році. У своєму характері поєднував мужність та доброту, мудрість та готовність прийти на допомогу друзям. Вправний виконавець складних гімнастичних елементів як на землі, так і пірнанні у воду. Прагнучи створити гармонію між тілом і духом, захоплювався паркуром. Мріяв продовжити сімейну династію.
Старший солдат СКОРОБОГАТЬКО Євген Іванович, 27.11.1993 р.н. – «геній штабної культури» – так називали його командири за оперативність, злагодженість, пунктуальність. Закінчив Терпіннівський колегіум “Джерело”, Мелітопольської районної ради, Запорізької області у 2010 році. Вірний та надійний друг, не відмовляв нікому у підтримці та допомозі. Вимогливий до себе та оточуючих, був дуже уважний до кожної деталі. Спілкувався на «ти» з автомобільною технікою.
Солдат СТУДИНСЬКИЙ Дмитро Віталійович, 15.11.1999 р.н.- справжній еталон фізичних та розумових здібностей. Відмінно та старанно навчався. Обожнював читати. Командири згадують його як спокійного, врівноваженого, тактовного курсанта.
Солдат ХОМ’ЯЧУК Максим Володимирович, 19.02.1999 р.н. – завзятий поціновувач традиційної чоловічої риболовлі. Закінчив Кам’янець-Подільський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою Хмельницької області у 2016 році. Захоплювався фантастично-науковою літературою. Майстерно працював з паяльником.
Сержант КОРЧОВСЬКИЙ Роман Олександрович, 14.05.1999 р.н.- відповідальність на першому місці – дуже принциповий командир, природжений лідер. Випускник Київського військового ліцею імені Івана Богуна 2016 року. Постійно піклувався про ввірений йому особовий склад. З дитинства марив авіацією, мріяв літати. Кандидат на отримання золотої медалі, спортсмен.
Солдат ОЛАБІН Володимир Вадимович, 09.11.1999 р.н. – «доброзичливий та відважний», згадують про нього друзі. Дуже щира, усміхнена людина. Завзятий автомобіліст. Постійно займався спортом. Мріяв продовжити сімейну династію.
Відповідно до Указу Президента України від 06 жовтня 2020 року № 421/2020 «Про нагородження медаллю «За військову службу Україні»», курсанти нагороджені медаллю «За військову службу Україні» за самовіддане служіння Українському народові та зразкове виконання службового обов’язку (посмертно).
