Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
На позицію, де тримають оборону військовослужбовці однієї з механізованих частин, їхати доводиться дуже обережно, ховаючись уздовж лісосмуги та невеличкого яру. Знаходиться вона на височині, яка добре проглядається з боку ворожих позицій. В будь-яку мить можна потрапити під вогонь кулемета чи ПТУРа. Коли дісталися місця призначення, нас зустрів командир ВОПу лейтенант Вадим.
– Тиша тут поняття відносне, – розповів офіцер. – В окремих місцях відстань до траншей окупантів не більше ніж 150-200 метрів. Місцевість практично відкрита і добре прострілюється навіть зі стрілецької зброї. Ми відстежуємо всі переміщення противника, але вони починають активно діяти, як правило, з настанням сутінок, коли видимість практично нульова. Алгоритм їхніх дій, як за шаблоном. Спочатку відкривають вогонь зі стрілецької зброї: автоматів та кулеметів, потім підключаються гранатомети та ПТРК. Часто під прикриттям обстрілу починають активно діяти ворожі снайпери. Вони стріляють з великої відстані й зброї великого калібру, намагаючись відстежити ціль завчасно. Тому особовий склад діє дуже обережно. Всі переміщення тільки ходами сполучень, а спостереження за ворогом здійснюється за допомогою спеціальних приладів. Іноді, також прикриваючись обстрілом, окупанти здійснюють дистанційне мінування наших позицій.
Не меншого клопоту доставляють піхотинцям БПЛА. Зі слів командира ВОПу, протягом дня вони в будь-яку мить можуть з’явитися над позиціями, а це вірна ознака того, що почнеться обстріл. Тоді вже окупанти не розмінюються на дрібниці, а застосовують більш важке озброєння: міномети, а іноді й ствольну артилерію. Тому значну увагу українські захисники приділяють інженерному обладнанню позицій.
– Ми постійно поліпшуємо наші захисні споруди: бліндажі, траншеї, ходи сполучень, – розповідає командир відділення старший солдат Сергій. – Збереження життя та здоров’я військовослужбовців – це пріоритет для кожного командира. Крім того, у вільний час солдати займаються покращенням побуту: рубають дрова, готують їжу, обладнують житлові приміщення.
– Останнім часом ворог все більше вдається до зухвалих і підступних дій, – розповів командир підрозділу майор, на ім’я Олександр. Це неочікувані й раптові обстріли мирних населених пунктів із забороненого важкого озброєння, перенесення вогню в міста, де немає українських військ. Водночас вони заявляють, що обстріли ведуть українські військові. Це стара тактика окупантів, але вони її не припиняють. Мета цих провокацій – звинуватити ЗСУ в порушенні домовленостей про припинення вогню, а також викликати невдоволення місцевого населення. Але ми діємо чітко і жорстко, якщо виникає небезпека життю і здоров’ю людей – відкриваємо вогонь, щоб придушити сили і засоби ворога.
Середній вік військовослужбовців на позиції 25-30 років. Більшість з них не були професійними військовими. Солдат Олександр до війни працював будівельником, сержант Дмитро водієм, а старший солдат Андрій взагалі був вчителем початкових класів. Але всіх їх об’єднала одна мета – захистити свою країну від агресора, тому кожен із них готовий воювати до перемоги.
Фото автора
