Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
– Мій тато високий, усміхнений і трішки суворий, – пригадує ліцеїст першого курсу Роман Кушнарьов. – Чому суворий? Так це ж тато. Проте я майже його не пам’ятаю. Лише образ.
І в очах юнака ледь помітною димкою промайнув сум. Так, він майже не пам’ятає свого батька – новітнього Героя України, який загинув смертю воїна у 2014 році, зупиняючи російську навалу. Тато часто приходить до нього у снах, власне, тому Роман вирішив продовжити сімейну справу і стати військовим. Перший крок він зробив, вступивши цього року до Львівського державного ліцею з посиленою військо-фізичною підготовкою імені Героїв Крут.
– Я хочу вже тепер, зі шкільних років, гартувати військовий характер, – каже юнак. – Я вірю – татові там, на небі, не буде соромно за мене.
Попереду в Романа кілька років захопливого і цікавого навчання. А далі на юнака чекає вступ в один із військових навчальних закладів. Куди і як – він вирішить незабаром. А поки його веде вперед бажання бути гідним свого тата, який віддав життя за мирне небо всієї України. І він вірить, що його батько теж є серед натовпу рідних і близьких, що вітали сьогодні його друзів. Просто свого батька Роман бачить серцем.
