Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
Свого батька семирічний Андрійко не пам’ятає. Його батько Андрій Іщенко проходив службу в батальйоні особливого призначення «Чернігів» і загинув 16 листопада 2014 року під час обстрілу проросійських бойовиків позицій українських захисників поблизу Станиці Луганської. Його синові тоді ледь виповнилося три місяці.
— Я до останнього не знала, що чоловік виконує бойові завдання на Сході України. Він був активним учасником Майдану, до цього ніколи не служив, і коли розпочалася війна, одразу пішов добровольцем на фронт. День, коли його не стало, досить чітко пам’ятаю. Ми розмовляли з ним уранці й саме в цей день маленькому Андрійкові виповнилося три місяці, привітали одне одного і пропав зв’язок, проте я не хвилювалася, адже таке бувало досить часто. Однак було якесь передчуття біди. Я й не мала гадки, що це буде остання наша розмова з ним. Дуже приємно, що сьогодні хлопці з батальйону мого чоловіка завітали до школи з сином та привітали його. Такі випадки непоодинокі й до багатьох свят, як-от День святого Миколая, Різдво тощо, ми відчуваємо цю турботу, — розповіла дружина загиблого воїна Наталія.
Для побратимів Андрія Іщенка, які привели маленького сина до школи, є справою честі дбати про його родину та всіляко допомагати їм.
— Сьогодні ми привели до школи дитину побратима, якого вже з нами немає. Крім квітів і солодощів, ми зібрали трохи коштів для цієї родини, адже знаємо, що вони цього потребують. Тож і надалі будемо їх підтримувати й допомагати, — поділилася враження інспектор Національної поліції підрозділу, де проходив службу Андрій Іщенко, Оксана.
— Перше вересня — це завжди свято для дітей. Триває війна на Сході України й нині вкрай треба проводити такі заходи. Дуже велика вдячність вчителям, які присутні сьогодні. Вони проявляють шану й повагу до українських захисників, які загинули за наше небо, й готові виховувати з нашої молоді справжніх патріотів України. Така тепла атмосфера дуже важлива для всіх нас і родин воїнів, що загинули за нашу державу, — зазначив ветеран мотопіхотного батальйону, учасник АТО/ООС підполковник запасу Ігор Бизган.
Для Андрія увага побратимів його батька варта дорогого. Він з гордістю сприймає їхню присутність.
— Навіть коли він був маленький, будь-якого чоловіка у військовій формі називав татом. Андрій завжди присутність людей у формі пам’ятає в деталях. До 1 вересня готувалися звичайно, купували одяг, взуття, канцелярське приладдя. Це все нині потребує значних коштів. Щодо навчання, я вважаю, що хай він буде слабкішим за знаннями у сильному класі, ніж буде сильним серед слабких учнів, — з усмішкою розповідає Наталія.
Крім шкільних уроків, Андрій регулярно відвідує додаткові заняття, зокрема з англійської мови, дзюдо тощо, хоча дуже полюбляє й активний відпочинок, улітку відпочиває в дитячому таборі.
Завдяки власним заощадженням і допомозі небайдужих людей Наталія із сином наразі проживають в однокімнатній квартирі в Чернігові. Дуже швидко вони зробили там ремонт за допомогою рідних і друзів і тепер мають власне помешкання.
Фото автора
