Однак, сучасний воїн повинен не тільки знати способи точно «доставити» боєприпаси для ураження техніки чи живої сили противника, а й вміти захиститися від ворожих…
Ставши на захист України у 2014 році, старший солдат був одним з перших воїнів окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. Прикривав нашу піхоту артилерійським вогнем під Дебальцевим та у Донецькому аеропорту. Нині він — гірський штурмовик.
— Мати досвід служби не тільки в одній бригаді, та й не на одній посаді — це корисно, — каже воїн. — У майбутньому планую вступити на офіцерські курси. Хочеться зробити свій внесок у розвиток української армії, та починати треба з себе, бо говорити можна багато, а щось робити — завжди важче.
Дмитро родом з Івано-Франківщини, проте вже довгий час проживає на півдні України. Вдома на нього чекають дружина та троє синів. Саме тому він і на фронті, щоб подати дітям справжній приклад патріотизму.
За словами воїна, вороги вже втомилися від війни.
— Ми знаємо, що на «нулі» — вони живуть у гірших умовах, та й у тилу в них теж не краще. Їм вдвічі важче, бо в них нема ідеї. Вони знають, що неправі. Ну і морально-психологічний стан на низькому рівні. Про якість цього «контингенту», що нині перебуває по той бік, свідчать сюжети кремлівських телеканалів. Ми чітко знаємо, чому ми тут і що робимо, адже це наша земля. Розуміння цього дає впевненість. Усе буде добре і ми переможемо, незважаючи ні на що.
