Олексій із позивним «Теплий» пройшов цей шлях дуже швидко. Буквально кілька днів тому він поновився на службі в зенітному ракетно-артилерійському…
Не існує у світі людини, яка б не знала про традиції військових, як-от віддання військового вітання, проходження парадним розрахунком у святковий день та безліч інших. Але є такі традиції, про які ми навіть не чули, особливо коли це стосується закордонних армій.
Історія італійської армії відома з часів Римської імперії. Свого часу вона була непереможною завдяки суворій дисципліні та тренуванням.
Так само безліч людей знає про існування французського іноземного легіону, що бере початок аж з 1830-го й існує досі. То що ж зараз можемо бачити у нащадків могутніх предків і які традиції вони зберегли донині?
Біг берсальєрів з оркестром
Для початку розберемось, хто ж такі берсальєри. Це стрільці в італійській армії, особливий рід військ, елітні високомобільні піхотні частини. Вперше їх ввів генерал Ламармора у 1836 році в сардинську армію. Характерна особливість форми берсальєрів — їхній головний убір — капелюх з боковим султаном з пір’я глухаря та фазана чи, як самі італійці кажуть, — «вайра», що є елементом парадної форми. Таке пір’я носять і в сучасній польовій формі, прикріплюючи їх з боку каски. Нині це оригінальна прикраса, але раніше вважали, що чим пишніший хвіст з пір’я, тим більша імовірність, що він захистить воїна від удару шаблею в шию. Капелюхи-вайри прикрашають золотими кокардами, ексклюзивними для італійської армії, як знак визнання елітності цього роду військ.
А тепер щодо їхньої особливої традиції. На параді берсальєри не крокують, а біжать у ногу, високо її піднімаючи. Іноді духові оркестри берсальєрських полків виконують музику, але частіше кожен сам біжить з інструментом. Це настільки велика честь і гордість для кожного берсальєра, що вони дійсно з величезним задоволенням бігають з оркестром. Темп парадного бігу — 180 кроків за хвилину. До складу оркестру входить 25–30 осіб. Зазвичай вони виконують романтичну пісню берсальєрів La Ricciolina — «Кучерява дівчина». Берсальєри мають бути фізично підготовленими, адже потрібно володіти неабиякою витримкою та силою, аби на бігу не просто нести музичні інструменти, а й грати на них.
Сієста
У літній спекотний день офіцери і солдати італійської армії не забувать традиції, що виникла ще в їх пращурів зі Стародавнього Риму — сієсту. Взагалі, це слово іспанського походження і означає кількагодинний відпочинок посеред робочого дня. Тільки-но годинник пробиває 14:00, усі залишають роботу і йдуть до їдалень на території частин. Там є спеціальні місця, укриті від сонця, де всі дружно спілкуються й насолоджуються традиційною пастою.
У години сієсти італійські військові не спілкуються на робочі теми, а обговорюють родину, інтереси і радіють за друзів, якщо у їхніх дітей є певні успіхи, адже родина для італійців — найважливіше, що є у світі. Після закінчення сієсти всі з гарним настроєм повертаються до своїх справ.
Іноземний легіон Франції
Французький іноземний легіон створив 1830-го король Луї Філіп Орлеанський (династія Бурбонів). До його складу увійшли прибічники Бурбонів і колишні наполеонівські солдати та офіцери. Певні міфи свідчать, що легіонери — кровожерливі наймані вбивці. Але це — вигадка. Насправді, вони просто дисципліновані і виконують беззастережно команди начальників.
Елітний підрозділ сухопутних військ Франції можна вирізнити одразу за обідом. На столі лежатиме ідеально накрохмалена скатертина, стоятимуть тарілки з чудової порцеляни, обов’язково будуть гостро заточені столові ножі й мельхіорові виделки. До столу підійде офіціант у білосніжних рукавичках, але вдягнений у форму легіонера. Страви готують тільки найкращі шеф-кухарі, лише за традиціями французької кухні.
Для кожного легіонера неабияке значення мають традиції, адже якщо їх бракує, немає і морального духу, і все перетворюється на виснажливу службу. Тому кожного новобранця від початку формують традиції.
Кожен підрозділ має духовних покровителів, котрим моляться і дуже шанують. Так, у танкістів це святий Георгій, парашутистів — святий Михайло, а в саперів — свята Варвара. Але у всіх легіонерів головним покровителем вважають святого Антонія. Навіть офіційні листи підписують словами: «З благословенням святого Антонія: Слава Легіону! Прийміть свідчення моєї глибокої поваги!».
Наступний символ — вручення білого кепі, адже його просто так не дають. Його слід заслужити. Кепі можна отримати тільки після чотиримісячного курсу загальної підготовки у 4-му полку в Кастельнодарі. Якщо витримати 48-годинний марш-кидок. Зрідка трапляється, що легіонер не витримує таких навантажень, адже всі вони мотивовані і прагнуть досягнути омріяного кепі.
Після цього відбувається традиційний «попот» — одна з головних неофіційних традицій легіону. Цим словом називають проводи легіонера на місце служби. Під час масштабного свята воїну, який вирушає на нове місце служби, обов’язково дають подарунок, що нагадуватиме про його минуле. Якщо він переводиться на інше місце, знову відбувається «попот». Тому за життя таких подарунків може бути дуже багато.
Ольга Вікарчук для АрміяInform
