Саме такою можливістю скористалася військовослужбовиця 152-ї окремої єгерської бригади з позивним «Ніка». Про свій військовий шлях та повернення до війська вона розповіла кореспонденту АрміяInform. Бажання…
АрміяInform продовжує серію матеріалів про військові професії. Цього разу мова піде про начальників станцій тропосферного зв’язку.
З чого складається і на яких відстанях працює станція? Що найприємніше у цій службі? Та що входить до обов’язків фахівця? Про це нашому кореспондентові розповів начальник станції тропосферного зв’язку окремого полку зв’язку прапорщик Юрій Рябошапка. Він має 13-річний досвід служби на цьому напрямку.
Найбільша завада тропосферного зв’язку — сонце
– Тропосферний зв’язок – це коли з антени параболічного типу сигнал іде у тропосферу. Звідти він відбивається й потрапляє на другу антену. Передаванню сигналу допомагає неоднорідність тропосфери, – розповідає Юрій.
За його словами, автомобільна тропосферна станція середньої ємності Р-417-МУ призначена для побудови тропосферної лінії зв’язку.
– Ця станція – це мобільний підрозділ, що складається з таких компонентів: апаратна машина, електросилова станція, машина обслуговування і службового зв’язку. Є трьохмашинний варіант, а є чотирьохмашинний, коли четверту використовують для перевезення вантажу. Якщо особовий склад з відповідною фаховою підготовкою, то розгорнути станцію – за дуже нагальної потреби – займає 30-40 хвилин, – зазначає військовий.
Він зауважує, що тропосферна станція забезпечує зв’язок на відстанях від 110 до 180 кілометрів.
– А бували випадки, коли «витягували» й відстані понад 200 км. Прослухати або завадити цьому зв’язку противнику дуже важко… Ми забезпечуємо комунікацію між рухомими пунктами управління. Хоча завдання можуть бути різні. Все від наказу залежить, – додає прапорщик.
Він уточнює, що найбільша завада тропосферного зв’язку — сонце.
– За сонячної погоди якість зв’язку гірша. Особливо під час сходу й заходу сонця. А от коли дощ, вітер – то нормально все працює.
Де готують фахівців
Юрій Рябошапка каже, що в обов’язки начальника станції входить забезпечення тропосферного зв’язку.
– Він з екіпажем прибуває до району виконання завдання, проводить РХБ-розвідку, рекогносцировку місцевості. Потім визначає напрямок зв’язку на кореспондента. Далі просто потрібно забезпечувати чергування на станції, аби все чітко працювало… Власне, начальник станції відповідає за все: техніку, особовий склад, організацію зв’язку, охорону й оборону, навіть харчування, – наголошує співрозмовник.
Спеціалістів на цю посаду готують у 179-му Об’єднаному навчально-тренувальному центрі Військ зв’язку ЗСУ.
– Головне – уважно вивчити інструкцію з експлуатації станції і правила безпеки. Бо, наприклад, заборонено перебувати у зоні дії антенно-випромінювальних засобів станції, коли вона увімкнена, та перебувати у напрямку зв’язку. Так само важливо знати розрахунки тропосферної лінії, а для цього варто добре розбиратись у математиці, фізиці… Слід враховувати, що за швидкості вітру понад 20 метрів на секунду станцію заборонено включати, адже антена має велику парусність і є ризик, що вона перевернеться. Для таких випадків, коли сильний вітер, у нас є спеціальні домкрати, які виконують роль упорів, – розповідає військовик.
Він зауважує, що станції тропосферного зв’язку використовували й у районі проведення АТО/ООС.
– Найприємніше у цій службі – коли приїхав на навчання й чітко виконав поставлене завдання. Я відповідальна людина, тому мені важливо, щоб усе відбулося як слід, – підбив підсумок начальник станції тропосферного зв’язку окремого полку зв’язку прапорщик Юрій Рябошапка.
