Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Як діяти?
– штабу БТГр ЗСУ постійно працювати над створенням двох умов: розвіювати впевненість росіян в успішному та швидкому розгромі нашої БТГр та переконувати росіян у невідворотному розгромі російської БТГр (приклад — розгром групи «Вагнера» в Сирії);
– створювати загрози завдавання втрат, це стримуватиме російського командира БТГр від активних дій;
– вирішальний чинник розгрому БТГр — швидкість маневрування та частота контратак: на обраних напрямках створювати чисельну перевагу, рішуче та швидко атакувати росіян на широкому фронті з декількох напрямків одночасно; розпорошувати свої сили, постійно маневрувати, часто вдаватись до демонстративних дій, навіюючи росіянам думку про неминучість розгрому, сковувати ініціативу російських командирів, котрі й без цього змушені уникати втрат особового складу, ОВТ і запасів, які неможливо поповнити оперативно; нав’язати російському командиру бій у повний контакт;
– перевантажити російську розвідку інформацією, перенапруження розвідки та штабу БТГр може вивести їх із гри ще до початку зіткнення;
– всіляко зберігати живучість свого штабу; децентралізувати управління; резервувати систему управління нашої БТГр;
– взводи мають бути готові до самостійних дій в умовах втрати управління командиром нашої БТГр;
– в першу чергу громити російські підрозділи, у другу — сепаратистів; не втягуватись у бойові зіткнення з НЗФ, не дозволяти сковувати свій маневр; зачищати територію від НЗФ лише після відходу російської БТГр;
– необхідно завдати противникові втрат, що сягають критичного для розвитку російського наступу рівня, — 30 % у бойовій техніці (3 танки та 12 БМП для БТГр стандартного складу), вибити третину піхотних підрозділів, тобто 11 відділень;
– пріоритетні цілі — підрозділи розвідки, КП БТГр та піхотні підрозділи, це приведе до відходу БТГр та набуття нами контролю над територією;
– вибивати озброєння, передусім новітнє і дороге;
– розвідувально-вогневий контур БТГр легко зруйнувати агресивними контратаками одночасно з декількох напрямків, активно маневруючи та вдаючись до демонстративних дій;
– виявити з використанням БПЛА КП БТГр і знищити його, зруйнувавши їхню надмірно централізовану систему управління військами;
– розосередження та маневрування різко знижує можливості російської БТГр з вогневого ураження та навпаки — зосередження в одному місці на тривалий час надає можливість росіянам зосередити зусилля розвідки, артилерії та РЕБ на одному підрозділі, що означатиме його розгром;
– якщо у складі БТГр є підрозділи, укомплектовані строковиками, завдати їм максимальних втрат для виклику резонансу в російському суспільстві;
– зберегти після першого вогневого нальоту росіян максимальну кількість піхотних взводів та їхньої бойової техніки;
– наявність якісного балістичного захисту навіть у НЗФ потребує використання нами бронебійних патронів для стрілецької зброї;
– російські БПЛА мають камери з вузьким оглядом, тому слід розосереджуватись та маскуватись на широкому фронті, негайно змінювати позицію після виявлення підрозділу чи його частини;
– намагатися зберегти свою артилерію, підрозділи логістики, насамперед паливозаправники, та медичного забезпечення;
– бути готовими до боротьби із засобами посилення старшого російського начальника, котрі можуть виконувати завдання в районі бойового зіткнення з російською БТГр;
– бути в готовності до ракетних ударів росіян, застосування ними ВТЗ;
– налагодити якісне та безперервне постачання, ми — на своїй землі, у нас є все необхідне.
Другу частину «Як розбити російську БТГр?» можна прочитати тут.
Віктор Кевлюк
