Нове середовище, незнайомий розпорядок, десятки запитань про службу, документи, здоров’я, фінанси чи родину — усе це може створювати додаткову напругу…
Тарасові — 30 років. З 2016-го уродженець Харківщини сумлінно служить у лавах однієї з піхотних бригад Збройних Сил України. Наразі із побратимами виконує обов’язки у складі операції Об’єднаних сил. За військовою спеціальністю — кулеметник. І побратими кажуть, що фахівець хороший, із навичками, перевіреними реальною бойовою роботою.
— Тарас із тих професіоналів, чиї глибокі теоретичні знання успішно поєднані із практичними навичками. Таким має бути досвідчений солдат — досконало знати свою роботу і бути здатним навчити менш обізнаних людей, які нещодавно поповнили лави нашого підрозділу, — говорить його командир.
— У боях за Авдіївку цей воїн довів, що йому недаремно довірили кулемет. Ну а нині він підтягує хлопців, які прийшли після навчання. Бо теорія — це добре. А людина, що бездоганно знає нюанси експлуатації озброєння нових бронемашин, які ми отримали, — це ще краще.
До подій російсько-української війни Тарас працював на підприємстві «Турбоатом». Був токарем. І каже, що в багатьох турбінах українського виробництва, які видобувають електрику на теплових та атомних станціях, є частина його праці.
— Це був мій внесок в економіку країни, — каже він. — А тепер роблю внесок у її обороноздатність. Служу так, як звик працювати на заводі — без браку і з повною віддачею!
