Утім, це не відповідає дійсності — насправді противник уже рік не має жодних суттєвих успіхів, адже Сили оборони України уже понад рік стримують російські…
17 липня виповнюється 7 років з дня трагедії пасажирського лайнера MH17 та стільки ж часу, як офіційна Москва відмовляється визнати причетність до вбивства 298 цивільних осіб на його борту. За іронією, першим коментарем про катастрофу 17 липня 2014-го були… самовдоволені слова тріумфу і радості. Вони належали «міністру оборони ДНР» Ігорю Гіркіну, який через декілька хвилин поширив у мережі фотографії диму, що огорнув збитий літак, та гордо заявив: «Предупреждали же – не летать в «нашем небе». Незабаром цей колишній офіцер російської армії спробує видалити повідомлення і вдати, що ніколи такого не писав…
Кремль вже сьомий рік вторить йому: «Ми ніколи не говорили, що ми це зробили!» Психологи заявляють, що це типова рефлекторна реакція після скоєння фатальної помилки, однак у випадку з керівництвом Росії вона вочевидь безнадійно затягнулася…
У січні 2020-го протиповітряна оборона Ірану збила над своєю територією український пасажирський літак компанії «МАУ». За кілька днів заперечень іранська влада таки визнала свою відповідальність, дали доступ слідчим і погодилася сплатити жертвам компенсацію. Більше жодної брехні. Трагедія була результатом жахливої помилки. На жаль, не вперше і не востаннє в історії. Україна діяла аналогічно у 2001 році, коли був збитий російський пасажирський літак над Чорним морем. Ми визнали фатальну помилку і виплатити жертвам компенсацію. США збили іранський літак у 1988-му і теж визнали й надали фінансову допомогу родинам загиблих. І лише Кремль вирішив дотримуватися брехні й безчестя.
База даних EUvsDisinfo містить опис понад 300 дезінформацій кремлівського агітпрому про MH17. Відмінною рисою російської історії є запеклі спроби Кремля створити «альтернативні версії» трагедії, жодна з яких не має підтвердженого джерела. Натомість справжні докази, що навів суд в Нідерландах, РФ ігнорує.
Правду про трагедію MH17 встановили. Та Кремль брехатиме й надалі…
