Саме цей бомбардувальник є носієм ракет типу Х-22, якими країна 404 постійно обстрілює Україну. Традиційно, АрміяInform дізналася, як на болотах…
Нещодавно АрміяInform розповідала про ситуацію з військовими лісгоспами, які перебувають у підпорядкуванні Міноборони, про завдання, які стоять перед ними та їхню значущість для оборонного відомства. А сьогодні пропонуємо читачам репортаж і враження нашого кореспондента від відвідин ДП «Волинський військовий лісгосп». Отже, ми розбиралися, чим займаються військові лісничі, які їхні здобутки та проблемні питання…
На сьогодні підприємство нараховує 6 лісництв із загальною площею майже 27 000 га
Та спочатку трішки історії. Як розповів директор ДП «Волинський військовий лісгосп» Віктор Максимчук, підприємство організовано на початку 2015-го на базі Луцького військового лісництва площею майже 3,5 тис. гектарів.
— Воно зі свого боку було структурним підрозділом ДП «Львівський військовий лісокомбінат». З 1994-го цими лісами користувалися три підприємства, підпорядковані системі Держагентства лісових ресурсів. Фактично відтоді й по 2015 рік тривали судові перипетії щодо повернення цих територій Міністерству оборони. Варто віддати належне військовій прокуратурі, яка не опустила рук і весь час боролася за ці землі, — розповів Віктор Васильович.
І з 2015-го, після набуття чинності рішень судів, почалася поступова передача лісових масивів Волинському військовому лісгоспу. Наразі до складу підприємства входить 6 лісництв: Луцьке, Володимир-Волинське, Бережницьке, Поворське, Черемошнянське й Бахівське. Їхня загальна площа становить майже 27 тис. га.
— Незабаром до нас перейде ще два лісництва колишнього ДП «Костопільський військовий лісгосп». Тоді територія нашого лісгоспу сягне майже 40 тис. га, — поділився перспективами розвитку Віктор Максимчук.
Поставляли для фронту по два вагони кругляку через день!
…2015 рік. Фактично розпал бойових дій на сході країни. Нове підприємство тільки починає ставати на ноги. А наше військо вкрай потребує лісу-кругляку для облаштування фортифікацій і дров для обігрівання наметів та приготування їжі. Армія не може чекати, й це завдання стає одним з головних для молодого колективу. Цей період добре пам’ятає начальник лісового відділу ДП «Волинський військовий лісгосп» Дмитро Савчук.
— Обсяги постачання лісопродукції для потреб фронту були дуже великими та обраховувалися тисячами кубів. Спершу більше відправляли дров паливних. Потім пріоритетом став ліс-кругляк. Деколи інтенсивність була такою, що ми за два місяці через день навантажували по два вагони лісопродукції діаметром 22-24 см і довжиною 4 метри та відправляли на схід. Це фактично 100–120 кубів лісу через день! — пригадує Дмитро Валерійович.
Причому деревину військовий лісгосп продавав фактично за собівартістю, додавав лише транспортні послуги «Укрзалізниці» й усе!
— Підприємство на повному госпрозрахунку. Немає такого механізму, щоб ми нашу продукцію передавали війську безоплатно. Але повірте, навіть продати її за собівартістю дуже економічно вигідно для оборонного відомства, — доповнив колегу директор підприємства Віктор Максимчук.
Ця співпраця триває і нині, зокрема з КЕВ та військовими частинами, яким потрібні ліс і дрова.
І зарплату піднімають, і нову техніку закуповують
Всього за шість років підприємство твердо стало на ноги. Його показники фінансово-економічної діяльності зростають.
— Якщо торік реалізація ділової деревини була на рівні 20 774 метрів кубічних на загальну суму майже 22,45 мільйона гривень, то за перше півріччя цього року її реалізовано майже 12 400 метрів кубічних на понад 22,5 мільйони. До речі, ми запланували на цей рік реалізувати ділової деревини на 24 мільйони гривень. Тобто фактично за перше півріччя майже виконали річний план. Уже цього року до державної скарбниці підприємство сплатило майже 8,6 мільйона гривень податків. А торік — понад 10 мільйонів! — зазначив директор лісгоспу Віктор Максимчук.
Разом із трудовими досягненнями зростає і зарплатня людей. З 1 липня її піднято на 26 %. Якщо торік її середній показник становив 7400 гривень, то цього року — 11 500. А з урахуванням квартальних премій — майже 20 000. Звісно, люди дорожать такою роботою, стараються працювати краще.
Водночас керівництво підприємства за підтримки й розуміння колег з сектору лісового господарства Управління державної власності Головного управління майна та ресурсів Міноборони і за зароблені кошти закуповують необхідну техніку.
— До шести лісовозних машин на базі УРАЛ та ЗІЛ-131, які ми купили раніше, вже цього року придбали два нові трактори МТЗ-892.2. До кінця року очікуємо на поповнення нашого парку чотирма такими тракторами. Розрахунок простий: на кожне лісництво по одиниці. Погоджено закупівлю двох мобільних пожежних цистерн, які підуть у комплекті до цих тракторів, а згодом іще чотирьох тоннажністю 6 тонн. У нас є всі агрегати для лісогосподарських робіт. Також цього року плануємо частково оновити автопарк підвищеної прохідності для потреб лісової охорони. Зокрема закупити кілька «Нив» і «Рено Дастер», — говорить Віктор Васильович.
Ліси — як рятівний «буфер»
Його господарство особливе. На території лісгоспу розташовані або прилягають одразу три військові полігони: Рівненський, другий — однієї з механізованих бригад, що дислокується у Володимир-Волинському та третій — найбільший в Україні авіаційний полігон «Поворський». Ліси, які навколо них, є буферною зоною для захисту населення, господарських об’єктів і довкілля від можливих негативних наслідків заходів бойової підготовки військ. Водночас тут ведеться лісове господарство згідно з чинним законодавством.
— Та ці закони не враховують специфіки військових лісгоспів. Скажімо, є таке поняття, як сезон тиші, коли з 15 квітня по 15 червня в лісах заборонено проведення санітарних рубок. Але в цей період тривають військові навчання та стрільби. Багато дерев ламаються, пошкоджуються, особливо коли військові стріляють із «Градів» та артилерії, скидають бомби! Нам треба почистити такі ліси, навести там лад. А не можна! Тому створювати шаблонно закони для всіх і не враховувати особливостей конкретних територій не можна, — говорить директор Волинського військового лісгоспу.
Так само він упевнений, що на полігонах не можна створювати об’єкти природо-заповідного фонду. А якщо колись чиновники зробили таку «добру справу», то її треба виправляти. Це стосується, зокрема, Поворського авіаційного полігону, на території якого заповідними є понад 6 тис. га.
Якщо фермери збирають врожай раз на рік, то в лісогосподарстві цей цикл становить 60–80 років!
Основним завданням будь-якого лісогосподарства є охорона та захист лісів, відновлення лісових ресурсів. Не виняток тут — військові лісництва. Правило, за яким працюють у Волинському військовому лісгоспі, просте: посади більше, ніж зрізав!
Як розповів інженер з лісових культур підприємства Сергій Семенюк, тут садять у рази більше, ніж вирубують. Для цього у господарстві створений фактично замкнутий цикл вирощування лісу.
— Починається все зі бору стиглої шишки. З неї відбираємо найкраще насіння, сушимо його. У кожному лісництві є розсадники. Там це насіння висаджуємо. В лісгоспі за рік вирощуємо до пів мільйона саджанців, потім їх висаджуємо на площах, де була вирубка, на біогалявинах, прибережних не заліснених зонах. І доглядаємо за молодими насадженнями. Цього року посаджено 60 га лісових культур, а є ще таке поняття, як сприяння природному поновленню — це ще 61 га. Тільки за цей рік ми засадили більше ніж 120 га! — зазначив Сергій Володимирович.
Здебільшого це саджанці сосни, дуба, берези, а недавно тут розпочали експеримент з вирощування модрини європейської.
— Це дуже цінна порода дерева. Крім того, якщо період зрілості сосни 80 і більше років, дуба — 120 років, то модрини — 40, — додав Сергій Семенюк. — Тож коли звичайні фермери збирають врожай раз на рік, то в лісовому господарстві цей цикл у середньому становить 60–80 років!
Лісовідновлення своїх територій військові лісівники наочно продемонстрували на території двох лісництв — Луцького й Поворського.
— Робота ця дуже копітка. За саджанцями потрібний постійний догляд. Хоча б двічі на рік косити ці території від бур’яну, аби не заглушити молоді деревця. Згодом проводити заходи з освітлення, прочищення, проріджування, прохідних рубок та інші, аж поки насадження не дійде стиглості, — розповів лісничий Луцького лісництва Аркадій Фурс. Це найстарший і найдосвідченіший лісничий лісгоспу.
Чесно кажучи, до моменту відрядження до військового лісгоспу не усвідомлював, яка це копітка й нелегка праця — доглядати, вирощувати й оберігати ліс. Тут треба бути справжнім господарем, любити природу, свою справу й водночас думати про збереження лісу для майбутніх поколінь. Успіх підприємства директор Волинського військового лісгоспу передусім пов’язує з ефективністю роботи колективу та сталим попитом на лісопродукцію. Звісно, такі підприємства потрібні Міноборони. Саме тому відомство продовжує боротися за інші лісгоспи, які безпідставно перейшли до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.
Фото автора
