Саме такою можливістю скористалася військовослужбовиця 152-ї окремої єгерської бригади з позивним «Ніка». Про свій військовий шлях та повернення до війська вона розповіла кореспонденту АрміяInform. Бажання…
АрміяInform продовжує серію матеріалів про військові професії. Цього разу мова піде про водія пожежного танка.
Що найскладніше у цій професії? До чого треба бути готовою родині водія? Та що головне в процесі гасіння пожежі? На ці запитання відповіді давав механік-водій пожежного танка пожежної роти Навчального центру «Десна» імені Ярослава Мудрого старший солдат Віктор Кривінський.
«Жодного разу не було, щоб хтось із наших відмовився їхати»
— Пожежний танк зроблено на базі танка Т-55. Офіційна назва — гусенично-пожежна машина 54 (ГПМ-54. — Ред.). У верхній частині — розташовані кабіна та ємності на 10 тонн води і 1,1 тонни піноутворювача. Якщо їхати польовою дорогою з повною ємністю, то швидкість буде не більше 10–20 кілометрів за годину. Висота кабіни 150 сантиметрів… Якось курсанти проходили в нас практику, так один хлопчина заліз у кабіну, каже: ого, як маленький вертоліт! Так багато кнопок, тумблерів. Основна функція цієї машини — гасіння лісових пожеж, загорань на складах, арсеналах. Товщина броні у кабіні, десь як у БТР, тому легкі уламки витримує, — розповідає Віктор.
За його словами, ГПМ—54 спокійно може під’їхати безпосередньо до місця пожежі.
— Струмінь води в пожежного танка б’є на 100 метрів, але оптимальна відстань — 60. Вода або піна виходить з лафетного ствола. Екіпаж — командир танка — оператор і механік-водій. Але в машині є місце для третього — пожежника, який може працювати не з лафетного ствола, а пожежними рукавами. У екіпажу є рація, щоб отримувати команди від керівництва, яке більше знає і бачить, ніж ти зі своєї кабіни, — підкреслює старший солдат.
Він каже, що виїжджаючи на пожежу, водій має зробити все, що в його силах.
— Не має такого бути, що на пожежі все палає, розлітається навсібіч і ти, побачивши це, розвернувся й тікати. Звісно, нас не мають права змусити поїхати туди, де геть погано. Але жодного разу не було, щоб хтось із наших відмовився їхати. Взяти ту ж Ічню (мова про пожежу на складах боєприпасів під Ічнею у 2018-му. — Ред.). Було там 7 пожежних танків, якщо не помиляюсь, з усієї України. І всі вважали своїм обов’язком врятувати ситуацію, — згадує механік-водій.
Він стверджує, що правильно гасити пожежу — це не просто приїхати на місце, вилити всю воду на вогонь і поїхати:
— Спочатку треба вогонь локалізувати — по колу гасити, щоб полум’я далі не пішло. Якщо ми не можемо водою це зробити, у нас є «лопата» — спеціальний відвал, яким можна знести, згребти, загорнути те, що палає. Щоб вогонь далі не ширився, — уточнює Віктор Кривінський.
«Буває, що тільки здав чергування, а вже знов треба виїжджати на підмогу»
Щоб стати водієм пожежного танка, — зауважує він, — спочатку треба вивчитись на механіка-водія танка Т-55.
— У нашому Навчальному центрі вчать цьому. Людина має вивчити базову комплектацію машини. Після теорії триває практична частина навчання — водіння за різних погодних умов, удень-вночі, у складних ситуаціях. Наприклад, є потреба їхати через димову завісу. І водій вчиться рухатись по триплексах, коли у бойовому положенні всі люки зачинені, — додає старший солдат.
За його словами, під час роботи на гасінні пожежі головне — опанувати себе, не панікувати:
— Слід відчувати машину, впевнено керувати нею. Комп’ютера, як у надсучасних авто, тут немає — маєш думати, а машина робитиме. І ще одне правило — суто моє — працювати відповідно до обстановки. Підручник — підручником, навчання — навчанням, а всі ситуації не передбачиш. Іще одне з правил — після пожежі одразу повернутись та обслужити свою техніку… До речі, після гасіння кожен по-різному поводиться. Один прийде, помиється і ляже спати, бо втомився. Але більшість навпаки — заснути не можуть. Починається з колегами обговорення. «А як тобі там вдалося переїхати?» — питають. «Та якось переїхав» — відповідаєш, а в самого мурашки шкірою, бо не віриш, що ти це зміг. Але зробив. Бо вважав своїм обов’язком.
Віктор наголошує, що від родини, яка є у водія пожежного танка, вимагається тільки одне — розуміння й терпіння:
— Бо буває так, що тільки здав чергування, а вже знову треба виїжджати на підмогу. Дружина це розуміє, бо я — в армії. І це не обговорюється. Бо я на пожежу їду, а не у футбол грати із хлопцями. Ну і підтримка потрібна від родини, звісно.
Фото — з особистого архіву Віктора Кривінського, Євген Проворний
