Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Не знаю, яка ще країна, окрім Росії, може похвалитися такими грандіозними природними багатствами.
Газ — є, нафта — є, вугілля — є, залізна руда — є, «зелене золото» теж…
О-о-о! Саме про деревину і про те, який кінцевий продукт із неї майстровиті руки можуть виробляти, ми й поговоримо.
А перед цим — така собі інформашка до роздумів!
…Буквально днями відкрилася в містечку Жуковському, що поблизу столиці «необьятной Родины российской», міжнародна авіаційна виставка макетів МАКС-2021.
Виставка начебто як виставка, тільки от що на ній «виставляють» її маститі організатори?!
Ой, і як же багато цікавого можна тут зустріти!
Вважайте, представлено на цьому музейному, інакше і не скажеш, майданчику чи не всі технологічні «новинки» та досягнення російського авіапрому, здобуті аж за останні п’ятдесят років.
Є тут, скажімо, літаки-проєкти, яким пощастило повноцінно народитись ще за часів СРСР і навіть досхочу політати вільним птахом у просторому небі, проте є й такі «літаючі об’єкти», яким нині судилося поки що пускати тільки флер дурману в очі очманілим від побаченого глядачам.
Ну от взяти хоча б таку привабливу експозицію — новий російський винищувач п’ятого покоління «Су-57» із грізною англійський назвою Checkmate, що в перекладі на простий фаховий сленг звучить приблизно так — поставити мат, або, образно кажучи, залити якомусь песиголовцю сала за шкуру…
Може, цей літальний гібрид, скомпонований із технічної суміші іноземних літаків Boeing X-32 та Northrop YF-23, і міг би позмагатися десь у захмарних висотах із таким бойовим соколом, як американський F-35, якби не одне суттєве «але»…
Російський військовий неофіт «Су-57», скільки б він не приндився та не наганяв на присутніх жаху своєю «шахівничою лексикою», стати, як кажуть льотчики, на крило поки що просто не в силі. А все через те, що він є звичайним виставковим макетом, який склеєний та збитий, мов поштовий посилковий ящик, із обшивочної фанери та ще якогось цупкенького матеріалу, дуже схожого на пакувальний картон — що теж, до речі, як і фанера, є продуктом філігранної переробки грубої деревини у нову товарну якість…
Хоча, треба віддати належне, завзяті «папи-Карли» із КБ «Сухого» все ж таки спромоглися зліпити свого «крилатого Буратіно» у пропорціях 1 до 1 щодо омріяного ними в кресленнях реального зразка.
Чого не скажеш, правда, про конструкторів літакобудівної корпорації «МиГ». Чи то підручної фанери їм не вистачає, чи то цвяхів до молотка. Але їхні мініатюрні макети трьох перспективних безпілотних та пілотованих авіаційних комплексів значно краще було б виставляти не на МАКС-2021, а десь на конкурсі юних раціоналізаторів або домашніх винахідників-любителів.
Взагалі, цей «МиГотливий» конструкторський «колгосп» уже мало не чотири десятки років поспіль, на щастя мирного неба, нічого путнього для російського оборонпрому так і не створив. Хіба що спромігся на таку штукенцію-новацію, як регулярно міняти на своїх літаючих апаратах тільки цифри модифікацій. Так, льотний «піонер «МиГ-35», то начебто «глибока» модернізація крилатого пенсіонера-ветерана «МиГ-29», а «Миг-41», що претендує, як і згадуваний вже Checkmate, також на винищувача п’ятого покоління, з 2017 року так і застиг собі «нерукотворним пам’ятником» на рівні фанерного колоса на дерев’яному шасі…
Та повернімось все-таки до 57-ї «Сушки»… На думку Джастіна Бронка, наукового співробітника Королівського інституту об’єднаних служб в галузі авіації і технологій, новий російський винищувач навряд чи буде колись належати до п’ятого покоління. Надто багато в ньому, навіть у дерев’яному виконанні, технологічних прорахунків. Судячи з усього, санкції проти мілітарного курсу Росії таки працюють не на жарт…
Та воно, як казав один дивак, і не дивно. Дивно інше, що російська зухвалість і хвастовитість, а ще нахабнуватий принцип «моя завжди буде зверху» не дають кремлівцям опуститися з-за хмар на реальну землю. Навіть за явної «фанерної» немічності вони надимаються, мов ті ротаті пелікани, і задерикувато заявляють, що за п’ятнадцять років планують виготовити 300 винищувачів у пілотованому варіанті, а потім перейдуть ще й на безпілотну версію.
…А між тим цікаво: скільки молодих дерев за цей час підросте в російській тайзі?! І скільки фанери з тих дерев ще буде вироблено?
Про тирсу як закономірний результат обробки деревини я вже скромно промовчу. Цієї вторсировини в головах тих, хто перед усім цивілізованим світом тільки-но й хизується збройною потугою Росії, на жаль, вистачає…
Єдине заспокоює, що фанери в еРеФії вистачить не на одне ще покоління творців смертоносної зброї.
А там, за новітніми російськими технологіями, і танки, гляди, підтягнуться на глиняному ходу… Та й бойові ракети на солом’яній тязі в космос полетять…
Прямо з міжнародної виставки МАКС-3021!!! Якщо, звісно, до того часу щось свіженьке та не прилетить зі всесвіту на заміну російській фанері… нинішнього п’ятого покоління!!!
Спеціально для АІ —
Марко Джавелін, побратим бравого вояка Йозефа Швейка
