Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
З 12 квітня по 5 липня Бахмут (раніше Артемівськ) контролювали російські окупаційні війська.
У другій половині квітня у Бахмуті продовжувались мітинги під російськими прапорами, але вони не були такими масовими, як 1 березня, які широко транслювали російські ЗМІ. Вночі проукраїнські активісти розклеювали наклейки «Артемівськ – це Україна» та малювали українські прапори на зупинках, стовпах та будівлях, а зранку багато з них вже були замальовані чорним або «прапорами «ДНР».
Стели на в’їзді у місто пофарбували у кольори донецької псевдореспубліки.
Бойовики захопили контроль над будівлею міської ради: вони чергували зі зброєю всередині, забарикадувавши вікна мішками з піском, а ззовні обклали будівлю по периметру шинами. З фасаду зняли Державний Прапор, збили Герб України, жовті та блакитні декоративні смужки на фасаді. Злочинні угруповання також захопили будівлю прокуратури, у підвалах якої утримували викрадених заручників.
11 травня російські найманці організували псевдореферендум, 23 травня бойовики та їхні поплічники вивезли документи та виборчі бюлетені, зірвавши всеукраїнські президентські вибори у місті.
На дорогах де-не-де з’явилися барикади, а на околицях Бахмута — блокпости озброєних бойовиків, які перевіряли документи та транспорт.
Озброєні прихильники так званої ДНР не гребували мародерством. Відділення кур’єрських компаній працювали нестабільно, а у банкоматах стало важче отримати готівкою гроші. Відчувався дефіцит питної води…
6 липня у місто увійшли українські військові, над будівлею міськради знову здійнявся український прапор.
У день визволення Бахмута мешканці міста розгортають величезний синьо-жовтий стяг.
Підготувала Тетяна МОРОЗ
