Одним із напрямів його діяльності є забезпечення харчування для військовослужбовців. Також у сфері його відповідальності — речове забезпечення в нашій армії. Що вже зроблено за цей період…
Батькам Віталика, позбавляючи хлоп’ятко від шокового переляку, знана в тих краях сільська шептуха рішуче заявила: «Син ваш буде ще тим затятим воїном»! Але чи то не узріла обдарована старенька, чи просто з такту втаїла аж дві важливі речі, що їхній син воюватиме на рідній землі та заснує нову офіцерську династію.
«Наворочений» комп’ютер – за відмову від військової кар’єри
…Починаючи з молодших класів школи, Віталій просто марив військом. Й буквально не розумів, чому батьки ставляться до його мрії відверто негативно. А ще він не міг втямити, із яких причин його іноді обережно так розпитують про котрусь бабцю. Ну, не пам’ятав він аніякої знахарки! Коли ж у дев’ятому класі він рішуче заявив батькам, що вступатиме у військовий ліцей, у родині спалахнув страшний переполох. Рідні відчайдушно вмовляли його цього не робити. Аргументи були різними: мовляв, нелегкий це хліб, і служити будеш там, де накажуть.
Тільки вже в ліцеї, отримавши звання молодшого сержанта, Радійчук почув батьківські каяття щодо забутого ним віщування знахарки.
У щирих намірах мами й татка Віталій не сумнівався ні на мить. Одначе вкотре вразився палкому спротивові найрідніших для нього людей здійсненню його мрії. Твердив своє: «Кажете, ще не було в нашій родині професійних військових? Так що з того – я буду першим! Життя буде важким? Зате – цікавим!» Й мало не образився на татка, коли той запропонував йому обрати замість вступу до ліцею найсучасніший комп’ютер у подарунок.
Тільки вже в ліцеї, отримавши заохочувальне звання молодшого сержанта, Віталій Радійчук почув батьківські каяття щодо забутого ним віщування знахарки. Їм здавалося, що син тоді його запам’ятав на рівні підсвідомості й через те обрав сторонню для себе стежину…
Дві «половинки» ‒ одна доля
За законами фізики, однойменні заряди відштовхуються, а за людськими – частіше навпаки. Віталій після закінчення Прикарпатського військово-спортивного ліцею з першого разу у військовий виш не вступив. Але після строкової служби пройшов сержантський вишкіл у Національній академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Затим став її курсантом факультету підготовки спеціалістів бойового оперативного забезпечення.
Подружжя планує служити та воювати разом: як-не-як, вони – нова військова династія
Радійчук випустився лейтенантом у 2020 році. А молодша за нього на сім років кохана дружина Руслана, закінчивши із червоним дипломом військовий коледж, за його прикладом також стала курсанткою львівської Національній академії Сухопутних військ. Й доки Руслана закінчує четвертий курс вишу за спеціальністю «культурологія», плануючи за рік стати начальником клубу, Віталій виконує бойові завдання у районі проведення ООС.
Віталій командує одним із підрозділів оперативного забезпечення у складі ОТУ «Північ». Лейтенант зі своїми підлеглими відповідає за організацію безперешкодного руху колон нашої техніки до лінії зіткнення та уздовж неї. Іншими словами, пророблює та розчищає колонні шляхи, «пробиваючи» безпечні приховані маршрути руху для бойових підрозділів.
Подружжя, звісно, планує служити та воювати разом: як-не-як, вони – нова військова династія…
