На Одещині суд визнав винною жінку, яка публікувала в чаті месенджера Viber інформацію про місця та час виконання завдань військовими територіальних центрів комплектування…
Уже в перші місяці служби ще донедавна далекий від війська та політики доброволець-прикордонник заслужив позивний «Генерал». Так його прозвали за командирський тон, що особливо проявлявся, коли чоловік залишався старшим на прикордонній заставі. Одного разу жарти побратимів зайшли так далеко, що вони навіть генеральські погони тишком причепили перед тим, як воїн йшов зустрічати Вище командування. Ото уже отримав на горіхи! Так усю службу у прикордонних військах прослужив «Генералом». Жартує, що знає секрет, як за лічені тижні стати із простого солдата «Генералом». Та жарти жартами, а побачити воїну довелось точно не менше, ніж більшості сучасних генералів… Пізніше чоловік пішов служити до батальйону територіальної оборони, а потім – до окремої механізованої бригади. Змінив і позивний – на «Фріц».
– До війни я жив досить безтурботним життям, навчався, тривалий час проживав у Німеччині, планував переїхати туди на «пмж», не вирізнявся особливим патріотизмом та й загалом не горів бажанням залишатись в Україні. У 2014-му – як перемкнуло… Хоч і ніколи не мав військових у родині, одразу зрозумів, що розвернутись і поїхати просто не зможу, я потрібен державі. Тож за першої ж нагоди добровільно пішов до військкомату, пройшов «навчалку» й пішов служити до прикордонних військ. Уже на початку липня висунувся разом із побратимами обороняти державний кордон, − розповідає військовий.
Охорона кордону супроводжувалась регулярними обстрілами з території Російської Федерації, українських захисників активно витісняли з позицій важким калібром…
– Ми стояли неподалік Новоазовська на Донеччині, що нині є, на жаль, тимчасово окупованою територією. «Спекотних» днів було багато, та найбільше запам’ятався 23 серпня 2014-го, День Державного Прапора, тоді наші бліндажі й окопи буквально зрівнювали з землею – як розпочали о четвертій ранку прицільно бити важкою артилерією, так кілька годин і не припиняли. Вогонь коригували безпілотниками, що активно літали над нашими позиціями. Подібна ситуація того дня була на більшості пунктів пропуску, вдарили по всіх напрямках. Того ж дня з’явилась інформація про захід російської техніки, − пригадує він.
У прикордонниках «Генерал» служив до 2016-го. Продовжував би і далі, та завдання прикордонників дещо змінились, вони майже перестали воювати, почали більше займатись правоохоронною діяльністю. Тож наступний контракт чоловік підписав уже із бригадою Чорних Запорожців ЗСУ.
– Колись один знайомий сказав, аби стати хорошим військовим, потрібно полюбити цю справу, – ділиться воїн. – Та от, за кілька років я її дійсно полюбив, тож усі перешкоди тепер здаються дрібницями. Звісно, приходять різні люди, не до усіх одразу вдається знайти підхід, не із усіма наказами я згоден, але зрештою отримую задоволення від справи, якою займаюсь. Нині вже і думки немає, аби їхати до Німеччини. Служитиму в армії й надалі і все ж сподіваюсь побачити на власні очі перемогу.
